Розділ 2. ІНФОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ БАЗ ДАНИХ

2.1. ЗОВНІШНІЙ РІВЕНЬ — ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ІНФОЛОПЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Проектування БД — це визначення її складу и структури, проектування зовнішнього (позамашинного) відносно бази даних інформаційного забез­печення і технологічного процесу створення та ведення БД, а також розро­бка організаційно-методичних та інструктивних матеріалів. Проектування БД — це досить трудомісткий процес, який виконується в кілька етапів.

Етапи проектування відповідають рівням подання даних у БД, тобто виконуються певні роботи з проектування на зовнішньому, інфологічному, даталогічному (логічному) і внутрішньому рівнях.

Метою проектування на зовнішньому рівні є розробка позама-шинного інформаційного забезпечення, яке вміщує систему вхідної (первинної) документації, що характеризує певну ПО, систему класифікації та кодуван­ня техніко-економічної інформації, а також перелік відповідних вихідних повідомлень, які потрібно формувати за допомогою АБД.

Існує два підходи до проектування баз даних на зовнішньому рівні: «від предметної області» і «від запиту». Підхід «від предметної області» полягає в тому, що формується зовнішнє інформаційне забезпечення всієї предмет­ної області без урахування потреб користувачів і прикладних програм. Іноді цей підхід називають іще об'єктним, чи непроцесним.

При підході «від запиту» основним джерелом інформації про предмет­ну область є вивчення запитів користувачів і потреб прикладних програм. Цей підхід також називається процесним, чи функціональним. При такому підході БД проектується для виконання поточних задач управління без ура­хування можливості розширення системи і виникнення нових задач управління.

Перевагами підходу «від предметної області» є його об'єктивність, системність при відображенні ПО і стійкість інформаційної моделі, можливість реалізації великої кількості прикладних програм і запитів, у то­му числі незапланованих при створенні БД. Недоліком цього підходу є зна­чний обсяг робіт, що його потрібно виконати при визначенні інформації, яка підлягає фіксації в БД, що відповідно ускладнює і збільшує термін роз­робки проекту.

Функціональний підхід орієнтований на реалізацію поточних вимог користувачів і прикладних програм без урахування перспектив розвитку системи. При його використанні можуть виникнути складності в агрегації вимог різних користувачів і прикладних програм. Проте за такого підходу значно зменшується трудомісткість проектування, а отже, є можливість створити систему з високими експлуатаційними характеристиками.

Однак узятий окремо кожний із цих методів не може дати достатньо інформації для проектування раціональної структури БД. Тому при проектуванні БД доцільно спільно використовувати ці два підходи.

Детально методи проектування позамашинного інформаційного забез­печення вивчаються в курсі «Основи створення інформаційних систем». Якщо схематично представити процес проектування БД на зовнішньому рівні, то він складається з таких робіт.

1. Визначення функціональних задач ПО, що підлягають автоматизова­ному розв'язанню. Оскільки основною метою створення БД є забезпечення інформацією функцій обробки даних, то насамперед необхідно вивчити всі функції предметної області (об'єкта управління), для якої розробляється ба­за даних, і проаналізувати їх особливості. Функції та функціональні особ­ливості об'єкта управління необхідно вивчати в нерозривному зв'язку з ви­вченням функціональних вимог до даних з боку майбутніх користувачів інформаційної системи. Вивчення та аналіз передбачають виявлення інформаційних потреб і визначення інформаційних потоків. Ці роботи мо­жна виконувати обстеженням предметної області та анкетуванням її співробітників.  Результатом такого вивчення  має бути  перелік функціональних задач, які повинні розв'язуватись автоматизованим спосо­бом з використанням АБД.

2. Вивчення та аналіз оперативних первинних документів. Вивчивши функції та визначивши перелік функціональних задач, що підлягають авто­матизованому розв'язанню, переходять до вивчення оперативних документів, які використовуються на вході кожної задачі чи їх комплексу. Вивчивши і проаналізувавши всі оперативні документи (як зовнішні, так і внутрішні), що використовуються на вході кожної задачі, визначають, які реквізити цих документів потрібно зберігати в БД.

3. Вивчення нормативно-довідкових документів. На третьому кроці ви­вчають і аналізують з цією самою метою всю нормативно-довідкову документацію. До такої документації належать різні класифікатори, кошто­риси, договори, нормативи, законодавчі акти з податкової політики, плано­ва документація тощо. Розподіл і окремий аналіз оперативної та норматив­но-довідкової інформації зумовлені технологічно. В базі даних різняться технології створення і ведення файлів умовно-постійної інформації, розмі­щеної в нормативно-довідковій документації, і файлів оперативної інформації.

4. Вивчення процесів перетворення вхідних повідомлень у вихідні. Передусім вивчаються всі вихідні повідомлення, які видаються на друк чи на екран і зберігаються у вигляді вихідних масивів на МД. Це необхідно для того, щоб визначити, які з атрибутів вхідних повідомлень потрібно зберігати в БД для отримання вихідних повідомлень. Крім того, на цьому етапі визначаються ті показники, що їх отримують під час розв'язання задачі в результаті виконання певних обчислень. За кожним розрахунковим показником слід визначити алгоритм його формування та переконатися в тому, що цей показник можна отримати на основі атрибутів оперативної та нормативно-довідкової інформації, які були визначені на другому та тре­тьому кроках. Якщо певних даних не вистачає для повного виконання розрахунків, необхідно повернутися назад, провести дообстеження і визна­читися, де чи в який спосіб можна отримати атрибути, яких невистачає.