середовища, а саме:
— ринкову кон'юнктуру, зв'язану з тим чи тим видом діяльності;
— циклічність розвитку економіки, передбачення можливого загального економічного спаду;
— регіональні особливості ринку праці (переміщення виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці);
— державні (урядові) програми, замовлення, контракти (згідно з останніми підприємство зобов'язане створювати нові робочі місця);
— юридичні аспекти (закони, договори з профспілками і т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих категорій населення та працівників;
— можливості використання тимчасового наймання працівників, надомної праці.
Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їхньої професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи того підприємства.
Але в будь-якому разі вона має базуватись на врахуванні можливої економії затрат праці за факторами.
Передовсім для виявлення загальної (здогадної) чисельності промислово-виробничого персоналу на плановий період використовується метод коректування базової чисельності:
де 
— чисельність промислово-виробничого персоналу, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб;
— базова (очікувана) чисельність, осіб;
— плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %;
— сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.
Точнішим є метод розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції:
де
— повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо-годин;
— розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин
— очікуваний коефіцієнт виконання норм.
Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються(
) розраховується за формулою:
