8) пов’язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;
9) пов’язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також із заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об’єктам;
10) пов’язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям та іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.
3. Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв’язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, указаних у цій статті, а також спори, пов’язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори за наявності угоди між сторонами про передання їх на її вирішення. Комісія приймає до розгляду також спори, що їх сторони зобов’язані передати на її вирішення в силу міжнародних договорів.
4. У справах, що підлягають розгляду Морською арбітражною комісією, голова комісії може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги і, зокрема, прийняти постанову про накладення арешту на судно або вантаж іншої сторони, які перебувають в українському порту.
5. Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно в установлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
6. Порядок реалізації забезпечення, що надається на підставі ст. 4 цього Положення, установлюється головою Морської арбітражної комісії після набрання її рішенням законної сили.
7. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України має печатку зі своїм найменуванням українською й англійською мовами та зображенням якоря і терез правосуддя.
2.4.2. Ціна міжнародного контракту
Установлення ціни міжнародного контракту є головною технічною умовою останнього. На контрактну ціну впливають численні та різнорідні фактори. Їх можна класифікувати як об’єктивні (споживчі властивості товару, наявність сталих міжнародних товаропотоків, загальні попит та пропозиція) та суб’єктивні (досвід та комерційні знання контрагентів, наявність у них технічних засобів реалізації угоди та здатності організовувати її підтримку під час митного очищення тощо), тривалі (такі, що характеризують стабільні вартісно-економічні відносини) та кон’юнктурні (пов’язані з валютними коливаннями, поточною зміною обсягів виробництва та споживання, що змінюють співвідношення основних ринкових сил), економічні (пов’язані із суто ринковими закономірностями та плинними подіями) та позаекономічні (стихійні лиха, збройні конфлікти, техногенні події).
Установлення ціни не є простим механічним актом, адже ціна водночас повинна відображати результати господарської діяльності та бути гнучким інструментом у конкурентній боротьбі на міжнародних ринках. Зокрема, ціна виконує такі функції (прямо включає в себе певні компоненти або відображає ті чи інші показники та комерційні завдання):
· включає прямі та опосередковані витрати на виробництво товару;
· відображає корисність товару, це особливо помітно під час установлення ціни на нові, технологічно лідируючі товари;
· забезпечує прибуток продавцеві;
· повинна враховувати конкурентну кон’юнктуру (бути більш високою на слабкому ринку або нижчою за умов високої конкуренції) та формувати її (приклад — тиск на ринок за допомогою низьких цін).
Відповідно до економічних факторів, дію яких відчувають учасники угод, особливостей виробництва товару, що є предметом трансакції, характеру самого товару, наявної інформації про використовувані ціни, а також доцільних методик укладання конкретних контрактів використовуються різні способи визначення ціни.
При визначенні ціни контракту важливе методологічне значення мають знання про ціни аналогічних трансакцій, які відбуваються в міжнародній торгівлі. У цьому зв’язку використовуються різні об’єктивні дані та різні види цін.
Світові ціни — це ціни найбільш впливових ринкових агентів. Залежно від того, про який товар ідеться, це — ціни, якими користуються країни (експортери чи імпортери), біржі та аукціони, провідні фірми.
Свого часу перехід на світові ціни відбувався для українських виробників, які у 80-х роках існували в системі планового збуту та централізованих поставок з використанням системи штучних цін, у дуже болючий спосіб. Особливо «дошкуляло» підвищення цін на енергоносії, що було протягом 1991—1994 рр. помітною причиною постійного підвищення цін та нестабільності на валютному ринку. Водночас, використання міжнародних цінових критеріїв сприяло структурній реформі, воно стало критерієм ефективності виробництва, створення конкурентних ринкових агентів, формування відкритої національної економіки.
Ціни ринку — це ціни, за якими ведеться торгівля на конкретному національному чи регіональному ринку. Їх урахування в маркетинговій стратегії є ключовим для прийняття рішення щодо виходу на конкретний ринок, вибору цінової політики фірми.