Міжнародна економічна діяльність України
280

·  поширення прогресивних форм менеджменту, які є типовими для господарської діяльності в країні походження капіталу; у такий спосіб часто відбувається уніфікація принципів та механізмів господарювання країн, які користуються перевагами ринкової інфраструктури (наприклад, наявної в ЄС), та країн, які прагнуть увійти у певний ринковий статус або до відповідних наддержавних структур;

·  ефект прикладу та конкурентного стимулу наслідувати прогресивні моделі мікроекономічної політики та корпоративного управління, що сприяє прискореній адаптації суб’єктів господарювання країни—реципієнта капіталів до вимог сучасних міжнародних економічних відносин.

Специфічним засобом включення економіки України до системи світогосподарських зв’язків є інвестиційна політика. Особливості сучасного етапу розвитку диктують необхідність активного сприяння насамперед залученню капіталів інонаціонального походження у вітчизняне національне господарство. Унаслідок цього має бути створена органічна підсистема самоврегульованої ринкової економіки в Україні, що сприятиме загальній стабілізації господарського та фінансового стану як у національному масштабі, так і на рівні підприємств, науково-технічному прогресу, запровадженню ресурсозберігаючих технологій, додатковим коопераційним контактам, наповненню ринку дефіцитними та новими за типом товарами, розвитку імпортозамінного виробництва, реконструкції і технічному переозброєнню виробничих по­тужностей тощо.

На умовах участі України в складній системі руху капітальних ресурсів позначаються багато факторів, які випливають зі специфіки етапу формування ринкових відносин. Особливе значення має механізм нагромадження капіталів, що тільки формується після колапсу системи централізовано-планового фінансування.

Нагромадження — це вкладення коштів до загального капітального ресурсу в економіці, що означає залучення до виробництва додаткових ресурсів. За своєю природою, нагромадження — це утримання від поточного споживання частини створеного нового продукту з метою забезпечення виробництва у майбутньому.

Створення відлагодженого механізму нагромадження є необхідною умовою динамізації національного розвитку України. Якнайскоріше розв’язання цього завдання актуалізується застарілістю виробничих фондів, малою продуктивністю праці.

Загалом існують три основні складові загального процесу реструктуризації та нагромадження власності, які визначають канали руху капіталів. Ними є:

·  первісне нагромадження капіталів — створення приватних агентів інвестиційної діяльності та великих власників засобів виробництва, яке, на відміну від нагромадження капіталів у Західній Європі XV—XVIII ст., відбувається не завдяки поступовій модифікації суспільних класів (феодалів та торговців — на капіталістів при зубожінні та пролетаризації селян), об’єднання дрібних господарств і зовнішніх колоніальних пограбувань, а переважно через приватизацію та інші форми привласнення суспільної власності, зокрема й кримінальним шляхом, а також унаслідок дії інфляційних механізмів соціального розшарування та концентрації власності;

·  формування ринкових структур і інститутів власності та інвестування, що означає створення традиційних для ринкової системи установ банківсько-кредитної, фінансово-монетарної сфери, а також акціонерних форм концентрації капіталу у реальному секторі, відбивається на оптимізації співвідношення між виробництвом засобів виробництва та засобів споживання;

·  формування механізмів суспільного самоврядування та «соціальної амортизації» — створення фондів та структур соціального захисту населення, реалізації соціо-культурно значущих проектів, надання соціальних гарантій і пільг окремим прошаркам населення та ін.

Міжнародна практика залучення та використання іноземних прямих інвестицій у другій половині ХХ ст. свідчить про те, що вони можуть реально стати засобом розв’язання соціально-економічних завдань розвитку, динамізації виробництва. Залежно від конкретики розвитку окремих країн іноземні інвестиції можуть бути ефективно використані для реструктуризації національної економіки, подолання кризових негараздів.

Згідно з Законом «Про режим іноземного інвестування» об’єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

·  новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

·  цінні папери (акції, облігації та ін.);

·  цільові грошові внески;

·  науково-технічна продукція та інші об’єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.