комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» та Положення цього ж органу «Про контроль за економічною концентрацією», а також багато інших документів, які регулюють окремі технічні аспекти проблеми.
В інституційному аспекті провідним органом, який реалізує цілі антимонопольної політики в державі, є Антимонопольний комітет України. У його структурі функціонують (згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції») постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
Резюме
ТНК є не тільки інтегральною складовою сучасної системи міжнародних економічних відносин, а й чинником її подальшого перетворення відповідно до властивих їм самим моделей господарської діяльності.
Фактор конкуренції з боку ТНК, обсяги діяльності яких інколи є зіставними з обсягом ВВП, примушує шукати баланс інтересів суб’єктів економічного життя в країні, які заінтересовані в доступі на немонополізовані іншими національними агентами ринки, та цілей забезпечення конкурентоспроможності українських виробників у міжнародному масштабі.
Процеси глобалізації, що відбуваються в сучасному світі, відповідають органічним принципам транснаціоналізації бізнесу, найбільш повним вираженням яких є ТНК. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків та значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими механізмами монетарного та речовинного балансування.
Разом з тим роль ТНК у сучасному світі багато в чому суперечлива. Зокрема, можна відзначити той негативний факт, що своєю діяльністю вони закріплюють перерозподіл світового продукту на користь провідних ринкових країн за вкрай низьких показників споживання в найбідніших країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Водночас саме ТНК є джерелом та рушійною силою НТП у країнах, що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходженні капіталів до країн, що розвиваються.
Особливу роль ТНК відіграють для економік трансформаційного типу, оскільки здійснюють активний вплив на процеси приватизації, реструктуризації виробництва, оновлення технологічної бази, на базисні механізми формування відносин між соціумом та бізнесом. Причому за умов геоекономічної реструктуризації моделей національної спеціалізації відносини транзитивних економік з ТНК формують перспективні моделі участі держав у процесах міжнародної кооперації та поділу праці.
Існує багато сценаріїв та організаційних моделей, згідно з якими відбувається утворення великих монопольних об’єднань, а на їх базі — ще масштабніших альянсів. Метою такої інтеграції є оптимізація адміністративно-організаційної політики, кращий доступ до факторів виробництва, монопольний контроль за ринками збуту. Разом з тим сам факт виникнення потужних інституцій породжує нові реалії господарських, політичних відносин між суб’єктами економічного життя та суспільного управління, причому не тільки національного, а й міжнародного рівня. Отже, прагнення монополій до максимізації прибутків інколи суперечить національним інтересам держав, які є периферійними об’єктами для ТНК. Причому незадовільні параметри розвитку багатьох країн Азії, Африки, Латинської Америки зумовлюють виникнення питання про перегляд стандартів і принципів взаємин між ними та ТНК, про створення нової, справедливішої моделі міжнародних економічних відносин.
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Два формальні підходи до класифікації міжнародного руху
приватного капіталу
Класифікація форм міжнародного руху капіталів як спроба спрощеної формалізації реальних відносин передбачає відразу кілька підходів відповідно до того, який бік зазначеного процесу нас цікавить та який критерій береться за базовий.
Серед найбільш загальних підходів до класифікаційного завдання виділимо такі два: по-перше, залежно від того, яка міра особистої участі та управлінської відповідальності за долю