товарів з України до Узбекистану є, як правило, не меншим, що значною мірою зумовлюється наявністю тих коштів, які ця середньоазійська країна заробляє вивезенням природного газу.
Предметами вітчизняного експорту до Узбекистану є продукція металургійної промисловості, передусім вироби з чорних металів, труби. Поставляється з України і продукція машинобудування, зокрема електричні машини та ядерні реактори, вироби хімічної промисловості — каучук та вироби з нього, пластмаси, фармацевтика, лікувальні засоби, а також продовольство, передусім цукор, олія, борошно та крупи.
Імпорт з Узбекистану — це, як відзначалося, енергоносії (75—80 % загального імпорту), передусім газ, а також продукція металургійної та легкої промисловості, меншою мірою — продовольство.
З Киргизстаном — маленькою середньоазійською країною Україна має мінімальні торговельні контакти. Україна продає Киргизстану переважно етиловий спирт у невеликих обсягах, лікувальні, фармацевтичні препарати, механічне обладнання, а купує тютюнову сировину, деякі продовольчі товари, бавовняне волокно. Киргизстан тяжіє до блокових об’єднань з Росією, принаймні це має місце на зламі століть, і перспективи поліпшення торговельних відносин з Україною пов’язані зі станом проблеми загальної оптимізації умов експортно-імпортної діяльності в СНД, тенденціями розвитку Митного союзу.
Незначні обсяги торгівлі України з Таджикистаном пояснюються не тільки географічною віддаленістю та слабким рівнем економічного розвитку цієї країни, а і військовими діями, міжетнічними конфліктами на її території. Основу експорту України до Таджикистану становить продукція хімічної промисловості, переважно корунд. Експортуються також продовольство (головні статті: цукор, етиловий спирт), продукція машинобудування, меншою мірою енергоносії (кокс) та чорні метали.
Імпорт з Таджикистану — це деякі види місцевої металургійної, легкої промисловості, продовольства.
4.3.3. Зона вільної торгівлі в рамках СНД
Найбільш актуальним завданням розвитку інтеграційних процесів країн СНД є реалізація домовленостей щодо запровадження режиму вільної торгівлі з використанням інструментів двосторонніх відносин заінтересованих країн та на базі багатостороннього співробітництва. Така модель відносин передбачає поступове скасування взаємних митних обмежень — як тарифного, так і нетарифного характеру, — гармонізацію законодавств та нормативно-регулятивних процедур, створення ефективнішої системи взаємних розрахунків.
Практично всі регіональні економічні організації починалися з введення режиму вільної торгівлі на багатосторонній основі.
У Декларації, що була прийнятою на саміті держав — учасниць СНД 2 квітня 1999 р. про основні напрямки розвитку Співдружності Незалежних Держав, визначено, що створення зони вільної торгівлі СНД є об’єктивною необхідністю з погляду формування в Співдружності повноцінної ринкової інфраструктури, переходу до вищих ступенів господарського співробітництва, розвитку в майбутньому загального економічного простору, заснованого на вільному переміщенні товарів, послуг, робочої сили та капіталу. Створення зони вільної торгівлі СНД сприятиме входженню держав-учасниць у світову господарську систему, зокрема до СОТ, адаптації до норм та вимог відповідних регіональних та універсальних міжнародних структур.
Щоправда, Киргизія, Грузія та Молдова вже є членами СОТ, і це є певним застереженням до сказаного. Несинхронність руху до СОТ країн СНДзумовило ускладнення при формуванні торговельного режиму між ними, використання територій малих країн членами СОТ для транзиту через них товарів до порівняно великих ринків Росії та України.
Перспективи створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) обговорювалися в рамках СНД чимало разів, і протягом першого десятиріччя незалежного існування цих країн ідея конструктивного розв’язання цієї проблеми була торпедована Росією. Саме ця країна відстоювала для себе право на жорсткі імпортні обмеження, зокрема на поставки до себе агропромислової продукції. Уряд РФ активно використовує вивізні мита в торгівлі енергоносіями, деревиною, міндобривами. Значного прогресу в цьому питанні було досягнуто наприкінці 2001 р., зокрема в грудні, коли відбулася українсько-російська нарада в Харкові. Великого прогресу було досягнуто на саміті країн СНД вже на початку 2002 р., коли ідеї ЗВТ країн СНД прозвучали як ніколи раніше
Створення режиму вільного переміщення товарів і послуг за умов узгодження правової бази, розвитку коопераційних механізмів є об’єктивним фактором подальшого поглиблення економічної інтеграції. Реалізація такого підходу є еволюційним шляхом розвитку інтеграції, що означає поступальний перехід від початкових її форм до вищих, відповідно до створення для цього об’єктивних економічних передумов.