увагу виконанню РП, оскільки, відповідно до положень Спільної стратегії ЄС щодо України, на саміті Європейської Ради у Ніцці Франція має представити річний звіт про хід виконання даного документа за результатами португальського та французького президентств.
13 липня 2000 р. Представництвом України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі) було передано українській стороні, отриманий від Генерального секретаріату Ради Міністрів ЄС Робочий план французького президентства з виконання Спільної стратегії ЄС щодо України, затверджений Радою Міністрів ЄС із загальних питань 10 липня 2000 р.
23 січня 2001 р. Посол Швеції в Україні О. Петерсон передав до МЗС України затверджений Радою ЄС Робочий план реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України на період головування Швеції в ЄС у першому півріччі 2001 р.
«Шведський» Робочий план позитивно відрізняється від двох попередніх таких планів, які здійснювалися протягом 2000 р. під час головування в ЄС Португалії та Франції. Насамперед, це стосується вперше чітко визначених головуючою державою піврічних пріоритетів реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України у контексті розширення Союзу, а саме:
— залучення держав — кандидатів на членство в ЄС до проектів, що реалізуються в рамках Спільної стратегії ЄС;
— розвиток співробітництва з питань міграційної політики та транскордонного співробітництва;
— розвитку місцевого і регіонального самоврядування в Україні на основі ініціатив, до участі в яких запрошуються держави — члени ЄС.
Слід особливо відзначити бажання шведського головування залучити до реалізації Спільної стратегії ЄС потенціал двостороннього співробітництва з Україною окремих держав-членів та держав — кандидатів на членство в ЄС (зокрема, держав Балтії, Польщі, Угорщини). Відповідні заходи вперше включені до Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС. У цьому плані значною мірою враховані пропозиції України щодо підвищення ефективності реалізації Спільної стратегії ЄС, які у формі пам’ятної записки були доведені європейській стороні під час зустрічі Україна — Трійка ЄС на рівні політичних директорів (м. Київ, 1 грудня 2000 р.).
Іншим позитивним моментом є більш чітке визначення конкретних заходів, які шведське головування планує здійснити на виконання Робочого плану, і, зокрема, заходів «прямої дії», у тому числі таких, що здійснюватимуться в рамках відповідних програм технічної допомоги ЄС «Тасіс» (проведення консультацій, семінарів, візитів, програм технічної допомоги тощо). Це, очевидно, спрощує контроль за виконанням таких заходів і сприяє підвищенню ефективності реалізації Спільної стратегії ЄС.
Дані з інформаційного сервера Мінекономіки України
4.4.3. Правові засади співробітництва України з ЄС
Проблема «наближення до Європи» значною мірою полягає у правовій площині. Так, ще в 1995 р. Єврокомісія опублікувала так звану «Білу книгу про підготовку асоційованих країн Центральної та Східної Європи до вступу у внутрішній ринок ЄС». Після цього значно інтенсивнішим став процес узгоджень законодавчих систем зазначеної групи країн відповідно до загальноєвропейських стандартів. За оцінками фахівців, реалізація аналогічного завдання щодо узгодження законодавчої бази для України, відповідно до 150 конвенцій Ради Європи, 60 міжнародних європейських угод, 1,5 тисяч інших актів ЄС та численними прецедентними рішеннями Євросуду, видається справою особливо непростою. Адже належить внести зміни та доповнення не менш як до 4 тис. національних законодавчих актів.
На міжнародному рівні базовим правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, яка складається з 9 розділів та 100 статей.
Угода встановлює як рамки широкого політичного діалогу між сторонами, так і важливі економічні пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі.
Узагалі цей документ можна вважати одним з найважливіших міжнародних документів, які були коли-небудь підписані Україною. Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування в промисловості та агропромисловому секторі, науково-технічному співробітництву. В Угоді декларується підтримка Євросоюзом ринкового реформування української економіки. На нашу державу було поширено загальну систему преференцій для країн, що розвиваються. Угода визначила порядок застосування режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму для європейських компаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Україна отримала квоти на експорт з найбільш захищених від імпорту в ЄС товарних позиціях — текстилю, виробів зі сталі та ін.
Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС
Угода про партнерство та співробітництво була підписана 16 червня 1994 р. у Люксембурзі Президентом України та Президентом Європейської Комісії і представниками держав — членів Європейського Союзу. Угода з Україною була першою з таких угод, що мали бути підписані з кожною з країн колишнього Радянського Союзу. Деякі розділи Угоди ідентичні з «Європейськими Угодами», що ЄС уклав з країнами Центральної та Східної Європи (КЦСЄ).
Угода про партнерство та співробітництво випливає з бажання встановити тісні стосунки між Європейським Союзом та Україною, основані на існуючих між ними історичних зв’язках та спільних