основних країн — виробників продукції зменшити викиди в атмосферу, забруднення навколишнього середовища. Але на роботі та рішеннях останньої позначилися розбіжності в позиціях країн, неготовність Сполучених Штатів на такі рішучі заходи, які пропонувалися рядом країн Європи, Австралією та іншими країнами.
Ще одну спробу відновити «дух Кіото» було здійснено на конференції у Боні в липні 2001 р., і певного компромісу було досягнуто, однак без участі США. Українською делегацією на конференції відзначалося, що Україна готова виконати усі положення кіотського протоколу. Підкреслювалися й позитивні моменти: протягом останніх років емісія парникових газів в Україні зменшилася приблизно вдвічі.
Головну перешкоду процесу, який було започатковано в Кіото, становить позиція адміністрації Дж. Буша-молодшого. Саме заяви Дж. Буша та представників його адміністрації, які було зроблено у березні 2001 р. щодо виходу США із домовленостей в рамках процесу Кіото через погіршення економічної кон’юнктури в цій країні, поставили під сумнів кількарічні зусилля міжнародної спільноти. Ці зусилля, які було спрямовано на захист навколишнього середовища, мали розв’язати одну з найбільш дошкульних проблем на зламі століть. Але американською адміністрацією було заявлено про «надто високу ціну» для економіки США кіотських рішень, а також про готовність США взяти на себе природоохоронні зобов’язання тільки в разі аналогічної згоди країн, що розвиваються. Але останні мають значно менше можливостей, ніж провідна ринкова держава, віднайти необхідні кошти для проведення природоохоронних заходів. Відомо й інше: самі Сполучені Штати вже є однією з країн, які найбільшою мірою страждають від потепління глобального клімату через підняття Світового океану, повені та буревії.
Гребля «Три ущелини»: конфлікт часів
Прикладом того, що на питання про доцільний характер та масштаб впливу господарської діяльності людини на природне середовище немає простих відповідей, є спроба реалізації найбільшого у світі технологічного проекту — будівництво греблі через ріку Янцзи в районі «Трьох ущелин» у Китаї.
Це будівництво розглядається в країні як символ оновлення Китаю, його перетворення на економічну та міжнароднополітичну наддержаву. Причому так само, як і в колишньому Радянському Союзі, активно використовується риторика «підкорення природи», «прокладання шляху в майбутнє».
Традиційно будівництво гребель є приводом для захоплення ідеями національної величі та престижу країни. Так було в багатьох країнах, і знадобилось доволі багато часу та негативного досвіду (катастрофа в Айдахо, затоплення родючих земель, масштабна деградація екосистем в Україні, усьому СРСР тощо) для того, щоб навчитися з обережністю ставитися до подібних проектів. Утім, власний досвід, як показує практика, є більш повчальним. І стародавня китайська цивілізація, яка після століть застою поновила динамічний розвиток, широко використовує не тільки сучасні інтенсивні, а й екстенсивні методи розвитку, залучаючи до сфери виробництва все нові ресурси.
У 1994 р. у Китаї було розпочато реалізацію найбільшого в сучасному світі проекту «Три ущелини», який взагалі є наймасштабнішим після спорудження Великої китайської стіни. Передбачається збудувати найбільшу дамбу, спорудити найбільшу штучну водойму. Загальна вартість проекту в 20 разів перевищує річний бюджет ООН. Під час спорудження цього гідротехнічного об’єкта буде використано 26 млн т матеріалів, з яких можна було б побудувати 44 єгипетські піраміди. 40 тис. працівників працюють у «Трьох ущелинах», починаючи з 1994 р., а остаточно роботи будуть завершені в 2009 р. Загальна вартість проекту — 28 млрд дол. Це вартість 14 космічних кораблів типу «Шаттл», проте це на 2 млрд доларів менше, ніж прямі збитки, які були заподіяні внаслідок паводку на Янцзи 1998 р.
75 % електроенергії Китаю виробляється з допомогою спалювання вугілля. Відтак кислотні дощі покривають території, що разом дорівнюють Японії. Таким чином вважається, що реалізація проекту дозволить поліпшити становище у сфері охорони здоров’я, знизити смертність. Адже натомість нова гідроелектростанція даватиме 18,2 млн кВт щорічно; для порівняння можна сказати, що вона зможе забезпечувати електроенергією 4 таких міста, як Лос Анжелес. Можна сказати, що «Три ущелини» — це модель забезпечення енергією Китаю в ХХІ ст.
Проте не все так просто, як це уявляють проектанти та лобісти проекту. Справді, його вартість, зважаючи на всі перелічені та інші переваги, не така вже й надвелика. Але це — якщо взяти до відома тільки вартість турбін та всі безпосередні техніко-економічні витрати. Інші міркування породжує більш широка оцінка можливого впливу майбутнього об’єкта на природу, на життя людей. Можна навіть сказати, що за своїми масштабами із самого початку прогнозованих негативних наслідків проект «Три ущелини» не має прецедентів.
Безумовно, знання про руйнівні наслідки стихії, які пов’язані з розливами Янцзи, спонукають до дій (тільки в 1998 р. від паводку постраждало 300 млн осіб, причому під водою опинилася територія, що за площею перевищувала Нову Зеландію). Однак зарубіжні експерти висловлювали сумніви в тому, що достеменно було проаналізовано всі альтернативи проекту «Три ущелини», а також у тому, що перспектива побудувати щось таке, що «було б видно з космосу» (а такі міркування теж висловлювалися китайцями), не затьмарила очі проектантам та відповідальним урядовцям.
Звичайно, прямі аналогії з будівництвом Великої китайської стіни не вповні справедливі. Адже в стародавні часи правителями країни використовувалася примусова праця. Жорстокість не знала меж і