Існують деякі різновиди монополій (див. основні терміни).
Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС (рис. 11.2).
Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту ЕD, а також дані, що характеризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчислити ціну продукції Р за формулою
. (11.1)
порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і встановити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою користь частину доходів споживачів.
У деяких випадках монополіст може здійснювати цінову дискримінацію — встановлювати різні ціни на той самий продукт для різних покупців.
Економічні умови здійснення цінової дискримінації:
· продавець повністю контролює виробництво та ціноутворення товару на всіх сегментах ринку;
· продавець здатний відокремлювати різні та стійкі групи покупців з різною еластичністю попиту;
|
Рис. 11.3. Графічна ілюстрація цінової |
· покупці не мають бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям.
Графічну ілюстрацію цінової дискримінації щодо двох груп покупців наведено на рис. 11.3.
Якщо монополія встановлює різну ціну для кожного покупця, то це означає, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін. Класифікацію видів цінової дискримінації представлено в табл. 11.1.