байдужості, визначають лінію «ціна—споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого взаємозв’язку, в свою чергу, залежить від пов’язаності благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна—споживання» має від’ємний нахил, а для доповнюючих благ — додатний (рис. 4.3 і 4.4).
Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5). Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, — має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним — обсяг споживання збільшується.
Результати спільного впливу ефекту заміни та ефекту доходу для різних благ подано на рис. 4.6 і рис. 4.7.
Рис. 4.6. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага
з нормальною споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни,
напівжирна стрілка — ефект доходу)
Рис. 4.7. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага
з низькою споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни,
напівжирна стрілка — ефект доходу)