ли складними і орієнтувались переважно на програмістів, то четверте покоління (1972—1979 рр.) уже було орієнтоване на користувача, бази даних, персональні комп’ютери. Для п’ятого покоління (1980—1987 рр.) характерним було використання експертних систем, графічних інтерфейсів, розвинених систем природною мовою. Шосте покоління, починаючи з 1988 року, характеризується злиттям штучного інтелекту і людино-машинного діалогу, очікуванням появи «розумного» комп’ютера, здатного розпізнавати ситуації інтуїтивним способом, спроможного до індуктивного висновку і до навчання.
На даний час використовується чотири основних різновиди користувацького інтерфейсу: інтерфейс, оснований на меню; адаптивний інтерфейс; інтерфейс з застосуванням природної мови; інтерфейс з графічними засобами діалогу із системою.
Інтерфейс, оснований на меню, полягає у виборі за допомогою однозначних кодових позначок окремих варіантів (режимів, команд, відповідей і т.п.) із їх списку, запропонованих на екрані дисплею. Для вибору переважно використовується клавіатура або інші пристрої: світлове перо, сенсорне обладнання, «миша» тощо.
Адаптивний інтерфейс побудований на концепції адаптивних програмних засобів, що дозволяють пристосовуватись до змінених умов функціонування. Такий інтерфейс формується з урахуванням нахилів, інтересів, знань та інших особливостей користувача та середовища.
Інтерфейс на базі природної мови найбільш зручний для користувача і не вимагає значних комп’ютерних знань, але пов’язаний з занадто великими комп’ютерними ресурсами і складностями його створення на сучасному етапі. Проблеми пов’язані з забезпеченням можливості однозначного вибору семантичних об’єктів, лінгвістичними проблемами і проблемами баз даних.
Інтерфейс на базі графічних засобів діалогу пов’язаний з вмонтованим моделюванням процесів для контролю стану системи з
можливістю аналізу кроків і повернення до вихідного стану, графічними пояснюючими засобами на основі аналогії (зіставлення сценаріїв), графічними засобами переміщення по системі у вигляді рисунків предметів і понять.
База даних і система управління базою даних (СУБД) становлять підсистему даних СППР. На відміну від звичайних підходів при реалізації баз даних в умовах СППР необхідні деякі додаткові вимоги, пов’язані з більш ширшим доступом до додаткових джерел інформації: значної кількості текстової інформації, інформації для автоматизованого проектування виробів і технологій, про автоматизацію виробництва, перехоплювану інформацію про непередбачені запити і т.п. БД будуються як на основі класичних моделей (ієрархічних, сіткових і реляційних), так і семантичних. Семантичні моделі даних дозволяють в моделі даних точніше відбити значення бази даних.