галузевих рівнях у їх взаємозв’язку. Але це не означає, що держава не матиме ніякого впливу на формування планів виробничих формувань. Такий вплив виявляється через державні замовлення на продукцію, через субсидії, цінову політику і інші економічні та адміністративні важілі. До того ж на основі науково обгрунтованого аналізу складаються і будуть складатися на державному рівні цільові національні та інші програми і індикативні плани виробництва та споживання сільськогосподарської продукції, розвитку науки, окремих регіонів, ресурсів.
В багатьох же випадках планові показники залишаються обов’язковими для виконання і надалі, якщо вони стають складовою частиною контрактів, статутів, комерційних та інших угод. Не змінюється їх ефективна організуюча роль і всередині багатьох сільськогосподарських підприємств та невеликих фермерських господарств, що функціонують нині. Проте тепер в прогнозних і планових показниках мають знайти відображення не тільки можливості виробництва сільськогосподарської продуції, а й результати аналізу системи моніторингу продовольчого ринку, який забезпечують комп’ютерні технології.
Система комплексного аналізу та прогнозування розвитку сільського господарства країни та регіонів на основі сучасної комп’ютерної техніки і відповідних комунікацій може включати такі основні компоненти:
аналіз, оцінка і прогноз розвитку виробничої сфери аграрного сектора;
аналіз стану, оцінка і прогноз розвитку ринків продовольства і ресурсів;
аналіз стану, оцінка і прогноз споживання, доходів товаровиробників і соціального розвитку села.
При цьому необхідне виконання розрахунків по оптимізації розміщення сільськогосподарського виробництва з аналізом варіантів прогнозів забезпечення економічної рівноваги на ринках праці, продукції та матеріальних ресурсів і обгрунтування рекомендацій на основі цього для надання дотацій і субсидій регіонам та окремим виробникам, формування загальних замовлень на виробництво продукції.
На рівні сільськогосподарських підприємств у процесі прогнозування і розробки перспективних (стратегічних) планів визначаються основні показники розвитку виробництва, визначається раціональна спеціалізація і співвідношення галузей господарства, оптимальний розмір господарства й структурних підрозділів, доцільних сівозмін і розмірів посівних площ, баланс робочої сили, розмір капіталовкладень тощо. Але в зв’язку зі складною економічною ситуацією в перехідний період до ринкової економіки в даний час перевага віддається автоматизованому розв’язуванні задач поточного техніко-економічного та оперативного планування.