алфавіт коду Q – множина символів (знаків), що різняться між собою, яка використовується для побудови кодових комбінацій коду (для двійкових кодів Q= {0,1} );
потужність алфавіту коду q – кількість символів (знаків) алфавіту (для двійкового коду q = 2 );
потужність коду N0 – кількість дозволених кодових комбінацій, які використовуються для передачі повідомлень ( для блокових роздільних кодів у загальному вигляді N0 = q k, зокрема для двійкових кодів N0 = 2k );
повна кількість кодових комбінацій N – кількість всіх можливих комбінацій для даного коду, яка дорівнює для блокових рівномірних кодів у загальному вигляді N= q n, зокрема для двійкового коду N= 2n ;
надмірність коду R, яка визначається для роздільних кодів:
R= r /n ,
та для нероздільних кодів:
R= 1 – ( log2N0 / log2 N) ;
швидкість коду V :
V = 1 – R ;
для роздільних кодів маємо V= k/n = 1 – ( r/n ) ;
вага кодової комбінації w – для двійкового коду визначається кількістю одиниць у кодовій комбінації;
кодова відстань d між двома кодовими комбінаціями однакової довжини визначається як кількість одноіменних елементів ( розрядів ) з різними значеннями символів ( відстань Хеммінга );
мінімальна кодова відстань d min – визначається для коду в цілому як мінімальне значення кодових відстаней між усіма парами кодових комбінацій, що належать до даного коду. Мінімальна кодова відстань визначає його здатність виявляти та виправляти помилки. Так, для кодів, що виявляють помилки, d min повинна мати значення: d min ³ t+1, для кодів, що виправляють помилки: d min³ 2s+ 1, де t –