Для зменшення аварійних ситуацій, їх локалізації контактні
проводи ділять на ділянки довжиною 800–1200 м, кінці яких
заанкеровують.
Рис. 44. Подвійне контактне підвішування електропроводів:
1 ‑ опора; 2 ‑ несучий трос; 3 – контактний трос; 4 – струна
Для нейтралізації температурного впливу на контакті проводи в місцях їх кріплення встановлюють стяжні муфти або до їх кінців підвішують вантажі, які при розширенні проводу ‑ опускаються, при стисненні ‑ піднімаються.
Трамвайні шляхи ‑ це рейки довжиною 25 або 12,5 м, які кріпляться до дерев’яних або залізобетонних шпал за допомогою костилів або болтів.
Переваги дерев’яних шпал перед залізобетонними полягають в їх меншій вазі, пружності, простоті при виготовленні та експлуатації. Недоліком їх є те, що вони мають обмежений період експлуатації
(14–15 років).
Під шпалами розміщують баластний шар зі щебеню, гравію, піску або металургійного шлаку, товщиною до 25 см.
При прокладанні рейок між їх кінцями залишається просвіт-стик, при проходженні якого колесами трамваю утворюється удар, що викликає неприємні почуття у пасажирів, призводить до прискорення спрацьованості рейок. Тому рейки іноді зварюють в плеті довжиною 500–2000 м, на кінцях яких ставлять рейки звичайної довжини з просвітами для компенсації температурних змін.
Трамвайний транспорт, як і залізничний, хоча і в меншій мірі, але є джерелом утворення шумів і вібрації. Використання постійного струму для трамвайних двигунів обумовлює електромагнітне забруднення повітряного простору міста.