тривалості та конфігурації; рекурентність (фази послідовно змінюють одна одну і є передумовою одна одної); тривалість; часові характеристики циклу взагалі і окремих фаз; наявність рушійних сил певного типу.
Перший крок до вивчення кризових явищ на підприємстві (характеристику окремих локальних криз на підприємстві розглянуто в темах 4—9) згідно з макроекономічним підходом — це дослідження кризи як фази економічного циклу. В основу виокремлення циклу покладено таку його фазу, як криза. Аналіз структури економічних циклів показує, що існує доволі проста картина послідовної зміни фаз циклу. У складі економічного циклу середньої тривалості розрізняють чотири послідовні фази: криза (рецесія); застій (депресія); пожвавлення; піднесення (експансія). Оцінюючи розвиток циклічної парадигми у світовій науці, необхідно зазначити, що наприкінці ХІХ- на початку ХХ століття вчені багатьох країн приділяли увагу теорії економічних циклів та кризі як одній із фаз циклу.
Студентам необхідно звернути увагу на те, що найчастіше розглядають наведені далі цикли з-поміж кількох десятків відомих із теорії: М. Кондратьєва (40—60 років); С. Кузнєца (20—25 років); К. Джаглера (7—11 років); Д. Кітчина (3—5 років); господарські (1 — 11 років); «ділові цикли» Й. Шумпетера; М. К. Хуберта; Менша; У. Ростоу; Дж. Форрестера, П. Шипкарьова. Студенти мають звернути увагу на те, що цикли взаємодіють між собою: більш тривалі «втягують» у себе, поглинають коротші, які, у свою чергу, є рушійними силами.
На противагу макроекономічному підходу, згідно з яким криза визначається як фаза економічного циклу, мікроекономічний підхід виокремлює «життєвий цикл» підприємства, попиту, технології та товару в їх взаємозв’язку та взаємозумовленості. Характерною особливістю будь-якої кризи — загальної економічної чи кризи окремого підприємства є те, що вона завжди тісно пов’язана з іншими кризами, що відбуваються одночасно з нею. Адже, з одного боку, загальна економічна криза тягне за собою кризи у галузі, на підприємстві, а з іншого — кризи на підприємствах у сукупності призводять до формування загальної економічної кризи. Тому досліджувати джерела, фактори, механізми формування, а також типологію криз на підприємстві необхідно та вельми важливо.
2.2. Термінологічний словник
Відтворювальний цикл — цикл виробництво — розподіл — обмін-споживання, стадії якого характеризують стани, що їх проходить створюваний економічний продукт із плином часу.
Економіка зі знижуваною діловою активністю — економіка, в якій чистий обсяг приватних внутрішніх інвестицій менший від нуля (валовий обсяг приватних внутрішніх інвестицій менший, ніж загальна сума амортизаційних відрахувань).
Економічний цикл — піднесення та спади в діловій активності, повторювані протягом кількох років.
Криза (циклічна) — загальна універсальна фаза будь-якого циклу, період порушення рівноваги.
Сезонні коливання— підвищення або зниження в межах одного року рівня економічної активності внаслідок зміни сезонів.
Стагфляція — інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва та високим рівнем безробіття; загальні показники наявності стагфляції — одночасне підвищення рівня цін та рівня безробіття.
Фази економічного циклу — певні стани циклу, які періодично повторюються і мають такі характерні ознаки: «стиснення» (спад); «пожвавлення»; «експансія» (піднесення); «вершина».
Хвильові процеси — атрибут великих систем, здатних до самоорганізації, саморегулювання, та самовідтворення.
2.3. План семінарського заняття за темою:
«Вплив зовнішнього середовища на тривалість
та конфігурацію «життєвого циклу» підприємства»
Студент має знати:
· сутність та основні характеристики статичних моделей середовища підприємства;
· сутність та основні характеристики динамічних моделей середовища функціонування підприємства;
· моделі та основні характеристики «хвильових процесів» у середовищі;
· основні фактори, що формують «довгі хвилі» різного типу в середовищі;
· підходи до аналізу взаємодії «хвильових процесів» у середовищі;