ВСТУП

В даний час системи зв'язку стали однією з основ розвитку суспільства. Попит на послуги зв'язку, від звичайного телефонного зв'язку до широкосмугового доступу в Інтернет, постійно зростає. Це висуває нові вимоги до сучасних мереж зв'язку, їх пропускної спроможності, надійності, гнучкості. Зараз вже загальновизнано, що задовольнити потреби людського суспільства в передачі інформації можна тільки на основі волоконно-оптичних систем зв'язку. Являючись частиною інфраструктури економіки, вони відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку суспільства, визначають ступінь його розвитку. Еволюція мереж телекомунікацій включає в себе закономірний перехід до цифрових мереж, який походив поетапно.

На початку 60-х років в декількох країнах з'явилися окремі цифрові лінії, побудовані за принципом імпульсно-кодової модуляції (ІКМ) з використанням тимчасового розділення каналів (ВРК). Цифрові канали мають значно меншу ймовірність помилки (10 - 6) в порівнянні з аналоговими каналами (10 - 4) та їх продуктивність в 5-7 разів вище аналогових.

Таким чином, розвиток цифрових телекомунікаційних мереж бере свій початок з моменту появи цифрових систем передачі (СП).Цифрові СП вимагали синхронізації потоку біт, що здійснювалося незалежно від систем комутації (СК), і на цьому етапі не виникало необхідності в синхронізації мережі в цілому. З погляду стандартизації в цей час були прийняті важливі угоди, а саме, частота 8 кГц була обрана в якості частоти дискретизації мовних сигналів, а 64 Кбіт/с - в якості швидкості їх передачі. Тим не менш, стандарти, що підтримують транспортні рівні в Європі та Північній Америці різні.Так, в європейській системі (Бразилія підтримує європейський стандарт), базовий сигнал складається з 32 каналів по Кбіт/с