Принцип роботи систем зі спектральним ущільненням

У найпростішому випадку кожен лазерний передавач генерує сигнал на вводяться в оптичне волокно, об'єднуються мультиплексором (англ. Mux). На приймальному кінці сигнали аналогічно поділяються Демультиплексор (англ. Demux). Тут, так само як і в мережах SDH, мультиплексор є ключовим елементом. Сигнали приходять на довжинах хвиль обладнання клієнта, а передача відбувається на довжинах відповідних частотному плану ITU DWDM.

Одним з основних параметрів визначення якості DWDM-сигналу в лінії є відношення сигналу до шуму. Даний параметр, відповідно до МСЕ-Т О.201, входить в число первинних атрибутів оптичних каналів і є первинною оцінкою якості лінії передачі.

Види систем WDM

Історично першими виникли двохвильові системи WDM, що працюють на центральних довжинах хвиль з другого і третього вікон прозорості кварцового волокна (1310 і 1550 нм). Головним достоїнством таких систем є те, що через велику спектрального розносу повністю відсутня вплив каналів один на одного. Цей спосіб дозволяє або подвоїти швидкість передачі по одному оптичного волокна, або організувати дуплексний зв'язок.

   Сучасні системи WDM на основі стандартного частотного плану (рекомендація G.692 ITU-T) можна поділити на три групи:

- грубі WDM (англ. сoarse WDM, скор. CWDM) - системи з частотним розносом каналів більш 2500ГГц, що дозволяють мультиплексировати не більше 18 каналів. Використовуванні  в даний час CWDM працюють в смузі від 1271нм до 1611нм, проміжок між каналами 20нм (2500 ГГц), можна мультиплексировати 16 спектральних каналів;

- щільні WDM (англ. dense WDM, скор. DWDM) - системи з рознесенням каналів близько 100 ГГц, що дозволяють мультиплексировать до 40 каналів;