- Суть стратегічного менеджменту.
Термін “стратегічний менеджмент” був введений на межі 60-70-х років для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва та управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликано в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення, для того щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що в ньому відбуваються.
Можна привести декілька конструктивних визначень, які були запропоновані авторами теорії стратегічного менеджменту [3, c.16].
Шенднл і Хаттен розглядали його як “процес визначення і встановлення зв’язку організації з її оточенням, зміст якого складається в реалізації визначених цілей і в намаганні досягти бажаного стану взаємовідносин з оточенням через розприділення ресурсів, що дозволяє ефективно і результативно функціонувати організації та її підрозділам”.
За Хіггенсом “стратегічний менеджмент – це процес управління з метою здійснення місії організації через управління взаємодією організації з її оточенням”.
Пірс та Робінсон визначають стратегічний менеджмент “як набір рішень та дій по формуванню та виконанню стратегій, що розроблені для досягнення мети (цілі) організації”.
За Томпсоном “стратегічний менеджмент - це діяльність пов’язана з постановкою цілей та завдань організації із підтримкою взаємовідносин між організацією та оточенням, що дозволяє їй досягти своєї мети, відповідає її внутрішнім можливостям та дозволяє залишатись сприятливою до зовнішніх вимог”