ВСТУП

Дана робота є аналізом одного з психологічних підходів до розуміння дитинства – психоаналітичного. Як відомо, психоаналіз був створений Зигмундом Фрейдом на початку ХХ століття. Починаючи з Фрейда, в психології почалося усвідомлення важливості дитинства для  всього життя людини та вивчення, систематизація та обговорення цього періоду людського життя. Згодом виникали самі різні психологічні теорії дитинства, деякі з яких багато в чому повністю протилежний психоаналітичній, однак майже всі визнають її значимість. Наприклад, 
Л. С. Виготський у своїх роботах не погоджується з теорією Фрейда, однак, зауважує її значимість.

В данній роботі розглядаються теорії, що належать до психоаналітичної школи, які внесли свій внесок у розуміння проблем дитинства в психології. Це, перш за все, сам Зігмунд Фрейд – у своїй теорії та практиці він, як правило, не займався дітьми, проте вся його теорія неврозів випливає з дитячих переживань, що обумовлює насиченість його робіт інформацією про його погляди на дитинство. Другий автор, який представлений нижче – це Анна Фрейд, донька Фрейда. Її теорія цікава нам тому, що вона, по суті, є основоположницею дитячого психоаналізу. Нарешті, завершить наш короткий огляд теорія Еріка Еріксона, американського психоаналітика, який створив свою теорію розвитку людини. Цей психоаналітик вже досить сильно відійшов у багатьох своїх положеннях від класичного психоаналізу: однак, при цьому, на відміну, наприклад, від Фромма він залишився в його рамках. Тим більш цікаво розглянути його теорію, зрозуміти таким чином розвиток психоаналізу.