випаровування компонентів. З рис. 2 випливає, що ТТ визначається положенням робочих ліній в обох частинах колони, яке, в свою чергу, залежить від R.

При розрахунку насадочних апаратів (зазвичай графічно або аналітично) визначають число ТТ, необхідних для заданого поділу, і висоту насадки, еквівалентну по ефективності однієї ТТ (ВЕТТ). Останню знаходять, як правило, по досвідченим даним або емпіричними рівняннями. Більш суворий метод розрахунку заснований на використанні рівнянь масо- і теплопереносу. Останнім часом було встановлено, що перенесення ЛЛК з рідини в пару пов'язаний як з дифузією, так і з теплообміном між парою і рідиною. У будь-якому перетині колони температура пари вище температури рідини, тому внаслідок дії теплового потоку частина рідини випаровується і приблизно така ж кількість пара конденсується. Зміст ЛЛК в утворювальній парі, природно, вище, ніж в рідині, а вміст у ній ЛЛК після конденсації пари нижче, ніж в паровій фазі. Т. обр., В результаті випаровування і конденсації виникає додадковий конвективний потік ЛЛК з рідини в пару за рахунок термічної ректифікації. Загальна кількість ЛЛК, яке передається з пари в рідину, визначається сумою дифузійного і термічного потоків. Тому локальний загальний коефіцієнт массопередачи К при ректифікації знаходиться з рівняння:

                                                                                 (1.4)

де Каб = (1/bу+m/bх)- коефіцієнт масопередачі, обчислюваний за рівняннями фізичної абсорбції; bу, bх-коеф. масовіддачі в паровій і рідкій фазах; m- нахил лінії рівноваги; aж-коефіцієнт тепловіддачі при конденсації пари; r-теплота випаровування; xi, yi-концентрації ЛЛК на межі розділу фаз; ti, tж- температури на межі розділу і в ядрі потоку рідини. Середній коефіцієнт масопередачі в межах зміни концентрацій в колоні від y1 до у2 розраховують за рівнянням: