навантаження, посилення прогресивності оподаткування та максимізації добробуту, однак…
Сутність податкового компромісу: скарга платника податків щодо неправомірно нарахованих сум обов’язкових платежів може бути частково задоволена - частину суми простять, якщо платник погодиться добросовісно сплатити решту. Не вірите? - і правильно робите. Виданий ДПАУ Порядок застосування податкового компромісу, ймовірно, саме для того й був написаний, аби компроміси між підприємствами і податковими органами траплялися якомога рідше.
Податковий компроміс, як одна з процедур сплати обов’язкових платежів, запроваджується Законом «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Тобто процедура може застосовуватися при апеляційному узгоджені всіх обов’язкових платежів. Що ж на це кажуть у головному податковому офісі? - про поступки не може навіть iтися, коли підприємство не погоджується з нарахованими зобов’язаннями з платежів, які справляються при операціях зовнішньоекономічної діяльності (ввізне-вивізне мито, акцизний збір, ПДВ та ін.). За межі дії податкового компромісу ДПАУ винесла і всі збори, які нараховуються на зарплату.
Йдеться про відрахування в державні цільові фонди. Вочевидь, податківці дискримінували суб’єктів ЗЕД. Іншим підприємствам принаймні можна сподіватися, що частина податкових зобов’язань, нарахованих контролерами, ними ж буде і забута, а от експортерам з імпортерами компроміс не світить навіть у теорії.
Коло платників, «гідних» компромісу, звужено до мінімуму.
Податківцям вдалося зменшити і кількість тих, хто має право претендувати на податковий компроміс. Передусім з переліку викреслили фізосіб, якщо нараховані податки не стосуються їхньої підприємницької діяльності. Не розмовлятимуть про зменшення нарахованих податкових зобов’язань і з платником податків, проти якого порушено кримінальну