яка після гіркої образу змогла простити свого кривдника та й ще помолитися після його смерті.
Отже, пекельні муки Відьми скінчилися, але вона не зупиняється. Жінка хоче допомогти іншим дівчатам уникнути кривди з боку панів:
«Дівчат научала,
Щоб з панами не кохались,
Людей не цурались.
«А то бог вас покарає,
А ще гірше люде;
Люде горді, неправедні,
Своїм судом судять», -
Отак вона научала...»[21, с.302]
Та, не зважаючи на праведне життя Лукії, її оточення ніколи не дасть про її ганьбу:
«Люде добрі і розумні
Добре її знали,
А все-таки покриткою
І відьмою звали.»[21, с.302]
2.2. Марія – вершина еволюції образу жінки
Поема Шевченка, написана в жовтні — листопаді 1859 в Петербурзі. Вперше поему надруковано 1876 в другому томі празького видання «Кобзаря» за текстом «Більшої книжки».
Шевченкова Марія, річ етапна для Шевченка. Тут поет своєрідно відгукнувся на революційне піднесення в Росії кінця 50-х років XIX ст. Гідно вінчає «Марія» Шевченків ліро-епос, улюблену поетом тему, жінки-матері.
Найбільшим здобутком дожовтневого шевченкознавства у вивченні поеми «Марія» є студія І. Франка «Шевченкова «Марія» »[19], написана у
1913 р. і вперше надрукована 1917 р., вже після смерті автора. Переважна більшість положень цієї класичної праці не втратила свого значення й сьогодні.