3. Загальна характеристика законодавчої функції Верховної Ради України.
Стаття 75 Конституції України проголошує Верховну Раду України єдиним органом законодавчої влади. Це означає, що жодний орган державної влади не може приймати нормативно-правові акти вищої юридичної сили, і що саме Верховна Рада України має повну компетенцію в сфері законодавства. Отже, законотворчість є прерогативою Верховної Ради України.
За обсягом компетенції парламенти умовно поділяються на три види:
1. Парламенти з необмеженою компетенцією – до компетенції парламенту належить будь-яке питання державного або суспільного життя. Класичним прикладом парламенту з необмеженою компетенцією є парламент Великої Британії, про який говорять, що він може все, крім перетворення жінки на чоловіка і навпаки. Відомі британські конституціоналісти відмічали, що верховенство парламенту передбачає: верховенство законодавства, право парламенту затверджувати бюджет і встановлювати податки, призначати суддів; відповідальність уряду перед парламентом.
2. Парламенти з абсолютно обмеженою компетенцією – до компетенції яких належать лише питання, безпосередньо зазначені в конституції як такі, що підлягають парламентському обговоренню. Прикладом є парламент Франції.
3. Парламенти з відносно обмеженою компетенцією існують в федеративних, а також децентралізованих унітарних державах. В таких державах компетенція центральної влади конституційно обмежується повноваженнями суб’єктів федерації або адміністративно-територіальних одиниць.
За обсягом законодавчих повноважень Верховна Рада України належить до парламентів із необмеженою компетенцією. За Конституцією України парламент повноважний приймати закони з будь-яких питань; разом з тим Основний Закон встановлює перелік питань, які можуть бути врегульовані виключно шляхом прийняття законів, отже, складають сферу виключної компетенції Верховної Ради України, оскільки остання є єдиним органом законодавчої влади [8, c. 28-29].
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;