Розділ 1. Теоретичні засади вираження темпоральності
Час – форма буття матерії, яка характеризує послідовність подій, їх змінюваність. Все, що оточує людину, і сама людина відбувається в часі й вимірюється часом, тому часові відношення надзвичайно важливі в реальному світі й не можуть не відображатися в мові. Часові відношення, які існують в об’єктивній реальності, представлені в мові категорією часу (темпоральності).
Темпоральність кваліфікується як, «семантична категорія, що охоплює всі різновиди значення часу». Людина членує час на окремі відрізки, пов’язуючи їх із поняттями тривалості й нетривалості, повільності й швидкості, початку й кінця, одночасності й різночасності, співвіднесеності з моментом мовлення тощо». У мові темпоральність формується морфологічними, синтаксичними, лексичними і словотворчими засобами, які групуються навколо граматичної категорії часу дієслів. Виділяють дієслівні значення теперішнього, минулого й майбутнього часу. Значення одночасності, різночасності, тривалості, повторюваності передають прийменниково-відмінкові й відмінкові форми, складні речення, дієприслівники.
Часова характеристика властива будь-якому висловлюванню, виступаючи як обов’язкова його властивість. Відношення «раніше – пізніше» узагальнюються людською свідомістю і виражаються за допомогою лексичних та синтаксичних засобів функціонально-семантичної категорії темпоральності. Відношення «минуле – теперішнє – майбутнє», типізуючись у свідомості людини, передаються за допомогою категорії часу дієслова. Дієслівно-часові форми є центром, морфологічним ядром загальної категорії темпоральності. Усі інші засоби вираження об’єктивного часу (лексичні, синтаксичні) розміщуються на периферії і виступають його конкретизаторами.
За орієнтацією повідомлення, за параметрами часу в латинській мові використовуються різні елементи мовної системи. До них відносяться граматичні показники часу у дієслівних формах, словотвірні елементи – префікси та суфікси – з часовим значенням, вказівні (дейктичні) прислівники. Часова ідентифікація повідомленої інформації здійснюється і за допомогою спеціальних синтаксичних структур – підрядних речень, що вводяться сполучниками часової семантики.