Незважаючи на загальність основної функції цих підрядних, між ними існує ряд формальних відмінностей: неоднакові сполучники, за допомогою яких підрядне речення приєднується до головного, а також чергування часів і способів дієслова-присудка у цих підрядних реченнях.

Часові конструкції завжди привертали до себе увагу вчених, тому дослідження категорії часу та засобів її вираження в мові має давню традицію як у вітчизняному, так і в зарубіжному мовознавстві. На матеріалі сучасних мов це розглядали В.А. Бєлошапкова, Г.О. Золотова, Ю.М. Караулов, М.П. Кочерган, Р. Якобсон та інші.

Проте в латиністиці проблема часового складнопідрядного речення як цілісної синтаксичної одиниці досі не була об’єктом наукового дослідження, хоча цій проблемі були присвячені окремі розділи монографічних і навчальних видань: М.А. Тарівердієвої, С.І. Соболевського, J.H. Allen, J.B. Greenough, E.C. Woodcock, Б.В. Чернюха.

У поданому дослідженні на прикладі п’ятнадцяти розділів твору Саллюстія “Bellum Catilinae” розглянуто особливості складнопідрядних часових речень, проаналізовано вживання відмінкових конструкцій на позначення темпоральності.