’єктивною необхідністю, тим більше, що умови та порядок застосування так само строго регламентовані нормами права, що виключає можливість свавілля з боку держави .

Так само слід сказати, що право, висловлюючи суспільну волю, тобто сукупність прояви волі окремих індивідів у всій їх різноманітності, виключає можливість існування різних варіантів інтерпретації його норм, намагаючись по можливості найбільшою мірою їх деталізувати, щоб виключити можливість їх різного тлумачення. При цьому всі виникаючі нюанси вирішуються за допомогою тлумачення змісту правових норм компетентними органами, в яких працюють кваліфіковані юристи.
Необхідно відзначити, що норми права відрізняються обов’язками, тобто всі суб’єкти суспільних відносин, що знаходяться у сфері дії даних норм, потрапляють під їх вплив і можуть або повинні керуватися нею. Закріплені в актах держави правові норми носять формально-визначений характер і підлягають зміні лише в особливому, досить складному порядку. Важливо так само те, що норми права формулюються компетентними висококваліфікованими особами, об’єктивно представляють всі сторони суспільного життя і здатними дати конкретне формулювання норми, що виражає інтереси всього суспільства в цілому. Таким чином право можна виділити, як особливий, пріоритетний регулятор, що характеризується рядом ознак, що відрізняють його від інших видів соціальних норм і які його на даний момент найбільш соціально значущим.[1]

Список використаної літератури

[1] Теорія держави і права: Підручник / Піголкін А.С, Головістікова О.М., Дмитрієв Ю.А., Саїдов А.Х.; Під ред. А.С. Піголкіна. - М.: Юрайт-Издат, 2005. Гол. 18.