Право у системі нормативного регулювання суспільних відносин
7
  • індивідуальне регулювання - це впорядкування поведінки людей за допомогою правозастосовних актів, тобто індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу (наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії певному курсанту).

Взаємозв’язок нормативного та індивідуального регулювання проявляється в тому, що перше покликане забезпечити єдиний порядок і стабільність регулювання, а друге спрямоване на врахування конкретної обстановки, своєрідність певної юридичної ситуації. Деякі індивідуальні акти, що не підлягають багаторазовому застосуванню, виконуються або тривалий час (як у разі призначення підвищеної стипендії певному курсанту), або одноразово (наприклад, притягнення до кримінальної відповідальності певної особи).

Обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним; коло осіб не окреслене персонально; часові межі дії норм чітко не встановлені (безстроковість дії). Нормативне правове регулювання охоплює законодавче і підзаконне регулювання.[1]

Законодавче регулювання буває:

  • повне законодавче, що виключає будь-яке підзаконне регулювання;
  • основне, відправне, що передбачає його конкретизацію підзаконним регулюванням державних органів чи об’єднань громадян.

Підзаконне нормативне регулювання - це регулювання суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в підзаконних нормативно-правових актах держави й актах об’єднань громадян.

 Піднормативне (індивідуальне) правове регулювання  це регулювання конкретних суспільних відносин, що ґрунтується на нормативному регулюванні, яке не вичерпане нормотворцем і допускає додаткове регулювання стосовно персонально визначених осіб і конкретних діянь. Здійснюється


[1] Мельник П.В. М 48 Правознавство // Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 309 с.