Розвиток усної та письмової мови
7

йде навчання окремою усною і письмовою формою мовлення. Особливо вона важлива при навчанні письмовому мовленню, де орфографічні і пунктуаційні вправи дуже тісно пов’язані з вправами по розвитку мовлення [1, c.94].

1.2. Вимоги до мови учнів початкових класів

Розвинена мова – це змістовна, зв'язна і правильна мова, це уміння грамотно викладати отримані знання і виражати свої думки.

Але розвивати мову, чи, як говорив К. Д. Ушинський, дарунок слова дитини, – це майже  те ж, що розвивати його мислення, тому що мова тісно пов'язана з думкою.

Розвивати мовлення без розвитку мислення – це насамперед значить виховувати в дітей балакучість, уміння говорити, не піклуючись про зміст. Тому турбота про змістовність дитячих висловлень, про їх логічність, правильність і послідовність повинна бути однією з перших турбот вчителя при роботі з дітьми над їхньою мовою. Зв'язок навчання з життям, спостереження за навколишньою дійсністю (природою, оточуючими предметами, людьми і їхньою діяльністю), вивчення цієї дійсності, робота над мовою на основі цього вивчення, збагачення дітей усебічними знаннями, здатні зробити мову змістовною, а це – одне з найважливіших її якостей [11, c.33].

Розвивати мовлення дітей треба  увесь час, спираючись на їхнє мислення. Треба зробити так, щоб одночасно з турботою про мовлення збуджувати в дітей роботу думки. А це значить, що треба, щоб дитина уважно спостерігала, намагаючись зрозуміти, запам'ятати, щоб її спостереження були пов'язані з аналізом, класифікацією, узагальненням, систематизацією, поясненнями і доказами. Лише при цій умові в дитини буде розвиватися повноцінне мовлення.

Піклуючись про розвиток мовлення і мислення дітей, не слід допускати того, щоб дитячі письмові роботи були неписьмовими. При проведенні письмових робіт зазначеного типу вчитель: 1) веде попередню орфографічну підготовку, що попереджає помилки; 2) розвиває в дітей уміння справлятися в словниках і у вчителя щодо написання тих чи інших слів; 3) поступово