неї. Лампи розжарювання — найбільш масові І. с. Їх світловидатність складає 10—30 лм / Вт.

Починаючи з 30-х рр. 20 ст набувають поширення газорозрядні джерела світла, в яких використовується випромінювання електричного розряду в інертних газах або в парах різних металів, особливо ртуть. За принципом дії вони відносяться до люмінесцентних Д. с. або Д. с. змішаного випромінювання, тобто люмінесценції і теплового. Завдяки вищому ккд(коефіцієнт корисної дії) випромінювання і більшій різноманітності спектру і інших характеристик, чим в ламп розжарювання, вони знаходять вживання для освітлення, сигналізації, реклами і інших цілей. Особливо широко для освітлення застосовуються люмінесцентні лампи, в яких ультрафіолетове випромінювання ртутного розряду за допомогою люмінофорів перетвориться у видиме; світловидатність сучасних люмінесцентних ламп білого світу до 80—85 лм / Вт. В так званих електролюмінесцентних панелях люмінесценція порошкоподібних люмінофорів, що знаходяться в середовищі діелектрика, виникає під дією змінного електричного поля. По ефективності вони близькі до ламп розжарювання і застосовуються головним чином як світлові індикатори, табло, декоративні елементи і так далі В напівпровідникових Д. с. люмінесценція виникає при проходженні струму. Арсенід галію, наприклад, дає інфрачервоне випромінювання, фосфід галію і карбід кремнію — видиме і так далі Ці Д. с. застосовуються для спеціальних цілей; ККД(коефіцієнт корисної дії) їх доки невеликий. В катодолюминесцентних Д. с. люмінофор збуджується швидкими електронами (індикаторні радіолампи, електронно-оптичні перетворювачі, електроннопроменеві трубки і т. д.).

  В радіоізотопних Д. с. люмінофор збуджується продуктами радіоактивного розпаду деяких ізотопів, наприклад тритію. Ці Д. с. не вимагають зовнішнього джерела енергії, мають великий термін служби, але