застосовуються води і провідну роль у грунтотворенні відіграє глейовий процес.
3. Методи досліджень
При виконанні практичної частини курсової роботи використовувались спеціалізовані методики , які в повному об’ємі дають нам змогу описати досліджуваний ґрунт. При виконанні досліджень ми використовували методи, які були вказані в джерелі[1].
3.1. Визначення гігроскопічної вологи (CEN ISO/TS 17892-1:2004, IDT), ДСТУ CEN ISO/TS 17892-1:2007.
Суть методу полягає у визначенні кількості випаруваної вологи з ґрунту під дією на нього температурою 105оС (термостатно-ваговий метод).
3.2. Визначення гумусу методом Тюріна в модифікації Симакова.
Метод базується на окисленні гумусу 0,4 н розчином біхромату калію (K2Cr2O7), приготовленого на сірчаній кислоті і відтитровуванні надлишку біхромату калію сіллю Мора.
3.3. Гранулометричний аналіз ґрунту (ДСТУ 4730:2007).
Метод базується на виділенні з ґрунту різних за розмірами гранулометричних фракцій. Кожна фракція відбирається із суспензії через певний інтервал часу після збовтування. Час відбирання розраховується за швидкістю осідання твердих часток у воді за законом Стокса.
3.4. Визначення pH ґрунту потенціометричним методом (ISO 10390:1994, IDT; ДСТУ ISO 10390-2001).
Суть методу полягає у визначенні концентрації іонів водню потенціометричним методом.
Потенціометрія – фізико-хімічний метод кількісного аналізу, що ґрунтується на вимірюванні електрохімічного потенціалу електрода в розчині досліджуваної речовини..
3.5. Визначення суми ввібраних основ методом Каппена-Гільковіца.
Сумою ввібраних основ називається загальна кількість ввібраних катіонів Ca, Mg, Na i K, виражається в мг-екв на 100 г грунту. Методи