1. Огляд літератури

1.1. Географічне розташування

     Територія Українських Карпат (Зовнішньо-Карпатська та Передкарпатська височинна області) характеризується значною складністю і різноманітністю умов ґрунтоутворення, тому тут виділяється велика кількість типів та підтипів ґрунтів. Переважаючим типом грунту в Карпатах є бурі лісові (буроземи). Вони зональні для суббореальних лісових областей, що розташовані на океанічних околицях усіх материків.У Передкарпатті найпоширеніший грунт – це підтип бурого лісового – буроземно – підзолистий оглеєний, які переважно формується на заплавах і низьких терасах карпатських річок. Крім того, на вказаній території зустрічаються всі підтипи буроземів –типові, лесивовані, опідзолені, підзолисто-буроземні, буроземно-підзолисті, дерново-буроземні.                                             

     Вперше термін “бурі лісові грунти” використаний Р. В. Ризположенським ( 1892), який описав їх у Заволжі. Потім виявилося, що описаний ним грунт відноситься до рендзин на стародавніх червоноколірних карбонатних глинах, але термін залишився і набув широкого розповсюдження.

      В 1905 р. німецький грунтознавець Е. Раманн у центральній Європі ( Німеччині ) вперше обгрунтував виділення самостійного типу грунтів широколистяних лісів центральної і південної Європи, які ним були названі Braunerden — буроземи, на основі відповідної колірності ґрунтів. Ця ідея  була підтримана в Ромунії одним з найбільших авторитетів того часу Г. Мургочі ( 1909 ), який запропонував називати такі грунти braune Waldboden — бурі лісові грунти. Далі ці грунти вивчались цілим рядом вчених, переважно — європейських. К. Д. Глінка визначив ці грунти, але на своїх грунтових картах не вважав можливим їх виділити. В 1930 р. на 2-му Міжнародному конгресі грунтознавців вирішено вважати бурозем самостійним грунтовим типом, назвати його “ бурим лісовим грунтом”, а термін “ бурозем” використовувати як синонім.