РОЗДІЛ 1. ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ

1.1 Загальні відомості і складові частини земельного кадастру

Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні, необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.                                         

Слово "кадастр" походить від латинських слів “сарut”, що означає "податковий предмет" та “сареtasturm” – "опис податкових предметів". Спочатку   під  кадастром  розумілася книга, в якій вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням  і  розвитком   держави   земля   стала   основним джерелом  державних  доходів  і  у  зв’язку  з цим  об’єктом оподаткування.  Внаслідок  цього  на певних етапах розвитку суспільства з'явилася необхідність у точному обліку земель, а відтак і їх оцінці як об'єкта господарювання й оподаткування. Так, ще у Стародавньому Єгипті (4 тисячі років тому) удобрені розливами ріки Ніл землі обліковувалися у   кількісному   і якісному аспектах з-метою вилучення п'ятої частини доходів і встановлення права власності на землю. Такі дії з обліку та оцінки   земель   проводилися двічі на рік таксаторами – чиновниками  фараона. В Аравійській пустелі, у Теллосі були знайдені халдейські таблиці з першими планами території й описом міста Данги, які належали до 4000 року до нашої ери. Найстаріша кадастрова карта, яка дійшла до нас, зберігається в Туреччині у Стамбульському музеї. Це глиняна табличка із зображенням   районів,   які   підлягали   оподаткуванню.   Цей документ належить приблизно до 2200 року до нашої ери.

Цікавим кадастровим документом, створеним у далекому минулому ацтеками, є карта долини озера Шогимілко (місячне), виготовлена на великому листі стародавнього "паперу", яким була кора дерева. На цій карті показана мережа осушувальних каналів, доріг, близько 400 будинків із зображенням господаря  ієрогліфом  його імені,  ділянка землі,  осушеної