Останні досягнення теоретичної психології дають можливість змінити ситуацію що склалась, озброїти практичних психологів новим поглядом на психологічний тренінг, що в остаточному підсумку приведе до формування нової методології здійснення тренінгового впливу.

У роботі ми намагались розкрити сутність психологічного тренінгу як інструментальної дії, що опосередковано надає учасникам тренінгу знаряддя і прийоми, які дозволяють їм активно опановувати свою поведінку, перебудовувати непродуктивні структури діяльності і тим самим піднімати регуляцію поведінки на більш високий рівень. Уявлення про психологічний тренінг як інструмент дії є принципово важливим теоретичним обґрунтуванням цієї форми практичної психологічної роботи. Ми також використовували поняття "зони ближнього розвитку" для обґрунтування погляду на засоби досягнення і закріплення ефекту тренінгу.

Мета роботи – визначити теоретичні та практичні засади формування нової поведінки та "зони ближнього розвитку" як методологічної основи розуміння і діагностики особистісної динаміки в колективі методом психологічного тренінгу.

Об’єкт дослідження – процеси перебудови непродуктивних структур спілкування учасників тренінгової  групи.

Предмет дослідження - психологічні особливості динаміки особистісних характеристик учасників  групи засобами тренінгу.

Гіпотеза дослідження: Психологічний тренінг є ефективним засобом формування нової поведінки і допомагає перебудовувати непродуктивні структури спілкування.