неологізм", вони стверджують, що словникові інновації зумовлені ускладненням соціальних відносин – розвитком науки й техніки і, відповідно до цього, потребою в позначенні нових реалій, понять і явищ.

1.2. Типологія нових слів

           Для поетичного мовлення авторські новотвори є, загалом, характерною ознакою. У зв'язку з цим можна твердити, що інновації є нормою художнього мовлення. При цьому критерієм функціонально-мовленнєвої норми може бути естетична доцільність новотвору. Поет нерідко сам творить індивідуальну літературну норму, яка при дії багатьох чинників стає загальнолітературною.

            Зважаючи на багатовимірність понять „нове слово", „неологізм”, „авторсисий новотвір”, у сучасному слов'янському мовознавстві пропонують класифікації цих мовних явищ на основі різноманітних критеріїв та з врахуванням різних параметрів. У працях, присвячених вивченню шляхів і способів поповнення лексикону, поряд із терміном неологізм уживаються також індивідуальний новотвір, оказіоналізм, індивідуально-авторський неологізм, потенційне слово, інновація, неолексема, новотвір, лексичний новотвір, оказіональне слово, неосемантизм, індивідуальне слово, неологізм та ін., які до сьогодні не мають у мовознавстві єдино прийнятого тлумачення.

Детальний аналіз основних підходів до визначення лінгвістичного статусу неологізму та його співвідношення з поняттям оказіоналізм подано в багатьох дослідженнях. Фахівці наголошують на одній із сутнісних ознак неологізму, виокремлювану усіма без винятку мовознавцями – новизні. Останню пропонують розуміти як неадаптований, унікальний, винятковий якісний стан, який характеризується неповторністю та неподібність до вже адаптованих. За такого витлумачення новизни під кваліфікацією неологізмів потрапляють, передусім, індивідуально-авторські, оказіональні утворення, неологічний статус яких  у традиційному мовознавстві досить часто піддавали сумнівам, виходячи з того, що новим може бути лише те, що може старіти