Структурно-семантичні особливості авторських лексичних новотворів у поезії кінця хх – початку ххі столііть
25

         ЛСГ номінацій, які позначають інтелектуальні понятття та витвори інтелектуальної діяльності, складають новотвори: миследуша (В. Рябий), непам’ять  (М. Шамрай), позасвідомість (Б. Чепурко), словопадіння (М. Іванців), недосонет (К. Мучичка), словослава (Б. Чепурко).

         Індивідуально-авторські назви абстрактних понять становлять нечисленну ЛСГ АЛН: всеблагість, проминальність (К. Рибалко), пошерхлість (Л. Повх), наждачність (Л. Геник), сутнє (П. Осадчук).

          В основі назв темпоральних понять фігурує сема часу: безвіч (Б. Чепурко), часовага (В. Рябий), часоліт (П. Перебийніс), часоплин (П. Осадчук). Представлена ЛСГ слів є нечисленною.

          Назви просторових уявлень: засвіт (П. Перебийніс), землевісь (В. Рябий), потойсвіття (Б. Чепурко), довкружжя (С. Сапеляк).

Новотвір чашоколіно уживається для позначення назви частини тіла людини (А. Тужиков). Його значення остаточно розкривається лише в контексті: Намічається статевий акт зі школяркою, / що вивчає закон Гука, / ходить із дзеркалкою, незнаючи, / що таке діафрагма, / веде блог, у якому сто тисяч фото / усіляких чашоколін та потилиць. (А. Тужиков).

           Отже, найбільш репрезентативними у творчості сучасників є ЛСГ АЛН – назв осіб, емоційно-психічних станів і почуттів, стану навколишнього середовища,  абстрагованих дій та процесів, рослин та їх частин, що свідчить про особливу увагу поетів до світу людини і природи. Іменникові АЛН поети створювали переважно для конкретизації характерної ознаки позначуваних денотатів, їхньої оцінки, а також для лаконічності висловлювання та інших версифікаційних потреб.

 

  2.3. Інднвідуально-авторські прикметники

 

          Багатоплановий  за семантикою клас прикметників об’єднує категоріальна сема атрибутивності. Семантика ад’єктивів вирізняється певними особливостями, які враховуємо в дослідженні. Як відомо, істотний