2) складні прикметники, компоненти яких близькі за значенням: безчесно-байдужий (З. Велігоцька), безтурботно-п’янкий (Л. Борець), істерично-нестерпний (О. Мельник), підземно-глибокий (А. Миколаєнко), пречисто-чистий (А. Сірик);

            3) складні прикметники, компоненти яких зазвичай є антонімами: медово-полиновий (І. Павлюк), незримо-зримий (В. Рябий). Такі прикметники вирізняються високою експресивністю за рахунок поєднання здається непоєднуваного.

            Нами також виявлено трикомпонентний складний прикметник, який утворився за словотвірним типом «П + -о- + П + -о- + П»: звабливо-нестримно-гарячий (М. Ісаєвич).

            У словнику сучасних поетів поширеними є також складні прикметники, що еквівалентні словосполученням із підрядним зв’язком між компонентами, один із яких є опорним, а інший – залежним. У виявлених інноваціях опорними виступають компоненти, які співвідносяться з іменниками, прикметниками, дієсловами.

            Переважна кількість композитних прикметників із підрядними відношеннями між основами створена на базі синтаксичних конструкцій із опорним іменниковим компонентом. Серед похідних ад’єктивів цього типу виокремлюються композити, в основу яких лягли синтагми «П + І», «І + І», «Ч + І».

           Індивідуально-авторські прикметники, утворені на базі синтагми «П + І», належат до 5 словотвірних типів:

          1) «П + -о- + І + ø»: біловесний (П. Перебийніс) ← біла весна, грішноокий (Р. Кудлик) ← грішне око, живосвітлий (Б. Чепурко) ← живе світло, золотобокий (М. Людкевич) ← золотий бік, карозорий (Р. Кудлик) ← карий зір (карі очі), печальночолий (К. Рибалко)  ← печальне чоло, світлоогний (Б. Чепурко) ← світлий огонь;

          2) «П + -о- + І + -н-»: небеснолітній (Б. Чепурко) ← небесне літо, чорноотруйний (В. Пішко) ← чорна отрута;