Структурно-семантичні особливості авторських лексичних новотворів у поезії кінця хх – початку ххі столііть
61

людини, її існування в суспільстві, ролі людини у житті інших людей і сенсу її існування, коли оточує війна та смерть. Прагненням якнайточніше передати особливості внутрішнього світу людини, виразити власне ставлення до неї зумовлена поява авторських назв осіб Антонич-хрущ, поет-авангардит, відеопірат-ніндзя, друг-спільник, вишенька-школярка, цнотивиця, подружка-однокласниця, жінка-ящірка, Славко-зв’язківець, сусіда-небіжчик, солдат-каліка, дівчинка-вишня, жінка-поводир,початківець-йог, друг-ворог, філософ-оптиміст, Антитичина, погонич-комбат. (ВСл)

          Особливістю таких назв є те, що в основу авторських номінацій клалися різноманітні ознаки денотатів.

           Численною кількістю інновацій представлена в словнику сучасників ЛСГ назв конкретних предметів: півник-смоктунець, вікно-вітрина, маскодяг, маскхалат, коханка-шабля, брошка-павук, півник-свищик. (ВСл)

           В основу авторських номінацій покладено характерні ознаки позначуваних предметів.

           Значну за кількістю одиниць ЛСГ формують АЛН на позначення явищ природи: воїн-сніг, вітер-шибеник, дощенятко, морозеня. (ВСл)

           Індивідуально-авторські назви тварин, рослин та їх частин у поетичному словнику волинського поета представлені юкстапозитами, у яких прикладковий компонент вказує переважно на зовнішні особливості денотатів: сосна-свіча, черепаха-самець, Черепаха-Матір, мама-мишка, миша-адвокат, аристократка-оса, ягнято-вовк, вовко-ягня, кицька-ніч, птах-прочанин, листочок-долонька, диво-квітка, чудо-квітка. (ВСл) Поєднання компонентів у таких утвореннях є логічно вмотивованим. Юкстапозити виконують номінативну та характеризувальну функції.

            Значною кількість представлена ЛСГ авторських іменників на позначення абстрагованих дій та процесів, яку формують АЛН: спасіння-трунок, погляд-штик, крик-ридання, віршоблудство, випатрошення, кулко. (ВСл) Індивідуальні лексичні значення новотворів розкриваються за допомогою відповідних мотивувальних дієслів, із якими похідні іменники зберігають тісні семантичні зв’язки.