Постановочний план вистави за п’єсою Євгенії Кисельової “ Третє око”
9

1.2. Специфіка зображуваного в п’єсі життя

Дія п’єси відбувається в сучасній Росії, в наші дні. Сучасний сюжет легко доступний для розуміння завдяки своїй життєвій повсякденності, типовими відносинами в сім’ї. П’єса Євгенії Кисельової створена на основі сучасного життя. В ній піднімаються проблеми, які є спільними для всіх країн пострадянського простору. Відсутність можливості молодій людині реалізувати себе, відбутися у цьому житті, низький рівень життя, неможливість здобути хорошої освіти, іноді штовхають людей на різного роду авантюри, які нерідко викликають і сміх і співчуття одночасно. Характерним для нашого сьогодення є приклад сімї, життя якої показано в пєсі.

Мати-одиначка, яка немає засобів для існування, і для забезпечення майбутнього своїх дочок. Є відомий вислів що: “Хорошими намірами вимощена дорога в пекло”. Цей вислів підходить до ситуації, яка відтворена у пєсі. Прагнення матері влаштувати життя своїх дітей, її хороші наміри доводять до конфлікту. Таких ситуацій в житті дуже багато. Про них ми можемо почути в засобах масової інформації, прочитати в періодиці.Старшій доньці Олі доводиться не солодко адже вона доросла дівчина вимушена терпіти обмеження і суворість материнської любові. А молодша донька Ксюша, як жертва обставин, вплетена в сімейні баталії всмоктує кожний негативний епізод за участю родичів.

Головна героїня, яка стомилася від надмірної сімейної опіки, від роботи, яка не приносить матеріального статку, приймає   рішення з допомогою майже фарсової ситуації вирватися із сім’ї і почати власноруч будувати своє життя.

Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже привязані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування у дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак чи юнка не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається безперечною. Підлітки навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьківЯ живу заради дітей”—пишаючись заявляють батьки. Але при реальному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а  скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з