Вступ

Предметом нашого дослідження є вставні і вставлені конструкції в реферативному тексті. Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати частотність вживання цієї частини синтаксису сучасної української мови. Розібратися, чому саме такі конструкції автор використовує при написанні реферату, а не інші. Чи доцільно вони вжиті, чи не засмічують текст, чи не ускладнюють його прочитання, чи ж навпаки допомагають читачеві краще розібратися і зрозуміти сам зміст статті.

Торкаючись генезису й еволюції вставленості в українській мові, варто наголосити на її впровадження в мові в ХХ столітті та активізацію її використання лише у другій половині ХХ століття, що дозволяє кваліфікувати вставленість як маркувальну ознаку української мови саме останнього століття.

Отож аналізована тема є малодослідженою та майже невивченою, але її важливість для редактора безумовна, адже саме редактор в змозі зробити реферативний текст чітким, ясним та зрозумілим для читача. Тому тема є досить актуальною, потрібною і безперечно цікавою. Та незважаючи на певну новизну цієї теми, редактори все ж, звичайно, кожного дня стикаються з питанням редагування, доцільності вживання і важливості тих чи інших вставних конструкцій у тексті.

Серед вчених-мовознавців поширюються різні думки з приводу цієї проблеми. Так, деякі дослідники вважають, що такі відокремленні компоненти, як вставні та вставлені конструкції мають у реферативному тексті вигляд чужорідних, «внутрішньо чужих реченню компонентів, котре лише їх прихистило», їхня чужорідність полягає в «ізольованості позиції, інтонаційній і граматичній виділеності в складі речення», - О. М. Пєшковський [20].