(Дод., 28, 26, 38, 42)

1. Вставні конструкції, що мають модальне значення. Вони виражають оцінку мовцем ступеня достовірності висловлювання, впевненості, невпевненості, сумніву, можливості, припущення тощо. Модальне значення властиве словам і словосполученням (наприклад, безумовно, звісно, насправді тощо) (Дод., 25)
2. Вставні конструкції, що вказують на прийоми та способи оформлення думок або ж на характер висловлювання, на його стиль і тон (наприклад, власне, іншими словами тощо) (Дод., 29)

Наведені вище чотири групи вставних слів і словосполучень за їхнім значенням це, власне, і є саме ті компоненти, які найчастіше вживаються в реферативних текстах, і без яких просто неможлива була б його текстова організація і зв’язність.

І. К. Білодід у п’ятитомнику «Сучасна українська літературна мова» подає ще три групи досліджуваних нами конструкцій, які, зазвичай, у реферативному тексті застосовуються набагато рідше:

1.    Вставні компоненти, які виражають емоційне ставлення мовця до повідомлюваного: радість, задоволення, подив, співчуття, докір тощо (наприклад, на щастя, на жаль, на біду тощо)
2.    Вставні конструкції, які використовуються при безпосередньому звертанні до співбесідника (наприклад, слухайте, будьте ласкаві, розумієте тощо)
3.    Вставні конструкції, які виражають експресивність висловлювання (наприклад, правду кажучи, сказати по правді, між нами мовлено тощо)