· використовувати ті ресурси, котрі забезпечують досягнення підприємством конкурентних переваг: певний рівень технології, прогресивне обладнання, інтелектуальні ресурси, патенти тощо;
· стратегічні плани повинні ґрунтуватися на широких дослідженнях та фактичних даних про галузь, ринок, конкуренцію та їх фактори;
· повинні бути гнучкими, аби за необхідності здійснити їх модифікацію та переорієнтацію;
· чітко встановити орієнтири своєї діяльності: бачення, місію, систему цілей;
· цілі повинні бути конкретними і вимірюваними, чітко зорієнтованими в часі, досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими, однонапрямленими;
· кошти необхідно вкладати в створення тих конкурентних переваг, які є умовою отримання прибутку вище середнього рівня;
· також не слід забувати, що надто агресивна політика, спрямована на захоплення ринку, може спровокувати гідну відповідь з боку конкурентів, що призведе до зниження прибутків.
А вдумливий, творчий підхід до вивчення наявного іноземного досвіду в сфері стратегічного менеджменту і перенесення його, з урахуванням специфічних умов розвитку економіки України, на вітчизняні підприємства надасть допомогу вітчизняному бізнесу в становленні необхідних виробництв і зростанні їх ефективності.