РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1. Виробнича характеристика хлібокомбінату Олександрівського районного споживчого товариства (Кіровоградська обл.)

Олександрівщина ─ край історичної слави та давніх традицій ─ північні ворота Кіровоградської області, розташований на межі лісостепу та степу на площі 1160 квадратних кілометрів, у 53 населених пунктах проживає 28,6 тисячі жителів.

На півночі район межує з Чигиринським, на північному заході ─ з Кам’янським районами Черкаської області, на сході і південному сході ─ зі Знам’янським, на півдні ─ з кіровоградським, на заході ─ з Новомиргородським районами Кіровоградської області. Відстань до столиці ─ 250 км, до обласного центру ─ 54 км. У районі розвинуто залізничний, автомобільний і трубопровідний транспорт. З 1876 р. функціонує залізнична станція Фундукліївка. Територією  району проходять відрізки доріг державного значення ─  магістральної автомобільної дороги Київ ─ Луганськ ─ Ізварино та регіональної автомобільної дороги Олександрівка ─ Кіровоград ─ Миколаїв. Територією району проходить ділянка магістрального газопроводу « Союз», по якому подається природний газ з Росії до країн Європи.

Перші літописні згадки про наш край належать до 1190 р. і пов’язані з перебуванням на Тясмині руських князів Святослава і Рюрика та з набігом половців на град Боровий (с. Бірки). Саме з бірок Богдан Хмельницький збирав полки для походу на Польщу, сюди до нього приїздили посли російського царя, кримського хана, турецького султана. Гетьман володів лісами Бовтишем та Нерубаєм.

Наприкінці ХVІІІ ст. північна частина Олександрівського району стала власністю російського князя Григорія Потьомкіна, а потім перейшла як