активності. Штучна зміна клімату - це наслідки зміни вмісту озону в атмосфері (поки що, на жаль, тільки у бік його зменшення)[11, 48c.].

      Саме озон є причиною блакитного кольору неба. В атмосфері озон утворює озоносферу - найважливішу частину атмосфери, яка впливає на клімат та захищає все живе від ультрафіолетового випромінювання. Максимальна концентрація озону - на висоті 18-5 км. Ми захищені від агресивної дії ультрафіолетового випромінювання, тому що більша його частка (99 %) поглинається шаром озону в стратосфері на висоті близько 20-25 км від земної поверхні. Цей шар називається озоновим екраном[2,56c.].

      Що ж це таке - «озонна діра»? «Озоновою дірою» називають тимчасове зменшення загальної кількості озону над певною ділянкою поверхні Землі.      Зменшення озонового шару в Антарктиді довели в 1985 році члени британської наукової експедиції з найстарішої на білому континенті станції «Фарадей», що з лютого 1996 року належить Україні й носить ім’я геніального українського вченого В.Вернадського.  Антарктична «озонова діра» існує не постійно. Вона з'являється наприкінці тамтешньої зими — на початку весни. Причини, за якими озонова діра утворюються в Антарктиці, пов'язані з особливостями місцевого клімату. Низькі температури антарктичної зими приводять до утворення полярного вихору. Повітря всередині цього вихору рухається здебільшого замкнутими траєкторіями навколо Південного полюса. У цей час полярна область не освітлюється Сонцем, і тому озон там не утворюється. Із настанням літа кількість озону збільшується й знову приходить до норми. Тобто, сезонні коливання концентрації озону над Антарктикою є природними. Проте, якщо відстежити зміни усередненої протягом року концентрації озону й розміру озонової діри протягом останніх десятиріч, то є певна тенденція зменшення концентрації озону й збільшення площі, яку охоплює цей процес узимку. Над Північною півкулею в Арктиці утворюється діра значно менших розмірів. Також вони помітили, що концентрація озону в стратосфері тривожно знижувалася. Вони повідомили про абсолютно несподіваний факт: весняний вміст озону в атмосфері над станцією Халлі-Бей в Антарктиді зменшився за період з 1977 по 1984 р. на 40%. Незабаром цей висновок підтвердили і інші дослідники, що показали також, що область зниженого змісту озону тягнеться за межі Антарктиди і по висоті охоплює шар від 12 до 24 км, тобто значну частину нижньої стратосфери. Фактично це означало, що в полярній атмосфері є озонова "діра"[5,123c.].

      Найбільш докладним дослідженням озонового шару над Антарктидою був міжнародний Самолетний Антарктичний Озонний Експеримент. У його ході вчені з 4 країн декілька разів підіймалися в область зниженого змісту озону і