поширені в північній підзоні сухого Степу. Потужність їх гумусного горизонту становить 25—ЗО см, вміст гумусу 4—5 %. Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150—250 см. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабколужна (рНводної витяжки становить 6,8—8,0). Ґрунтовий вбирний комплекс насичений кальцієм, магнієм і натрієм. Сума увібраних основ становить 20—40 мг-екв на 100 г ґрунту.[2]
Каштанові солонцюваті ґрунти поширені в Присивасько-При-чорноморській смузі Лівобережжя Дніпра і по узбережжю Сиваша в Криму під полиново-типчаковими степами на лесах та на алювіальних відкладах. Потужність гумусного горизонту становить 20—25 см, вміст гумусу 3—4 %. Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 110—150 см. Інші діагностичні показники каштанових ґрунтів аналогічні темно-каштановим. Лучно-каштанові ґрунти трапляються серед каштанових на степових западинах, де коефіцієнт зволоження дещо більший за рахунок поверхневого стоку з оточуючої місцевості; Вони мають таку саму будову профілю, як і каштанові ґрунти, але потужність гумусного горизонту більша (45—55 см). Крім того, вони містять більше поживних елементів. Каштанові ґрунти Сухого Степу також належать до категорії високородючих ґрунтів, але вирощування високих урожаїв на цих ґрунтах можливе лише за умовзрошення. Основними заходами підвищення родючості ґрунтів сухостепової зони є зрошення, гіпсування, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією. На зрошваних каштанових ґрунтах України вирощують високі врожаї озимої пшениці, рису, соняшнику, винограду, плодових та інших культур. [5]
Ґрунти Гірського Криму
У передгірних районах та на північних схилах до висоти 450 м Кримських гір поширені гірсько-лісостепові ґрунти — дерново-карбонатні та сірі, сформовані підчагарниковою і трав'яною рослинністю. Також до основних ґрунтів Гірського Криму належать бурі гірсько-лісові, що поширені до висоти 850 м під буковими, дубовими імішаними лісами. На яйлах з лучною рослинністю панують гірсько-лучні чорноземовидні ґрунти.