Прояви азональності в географічному середовищі
9

пов'язані з великими тектонічними структурами (платформами, складчастими областями). Така геоструктурна єдність зумовлює подібність загальних рис будови поверхні (рівнини, гори). Географічним положенням, характером рельєфу зумовлюються загальні особливості атмосферної циркуляції в межах фізико-географічної країни, зональні відмінності тепло- та волого-обміну, ґрунтів і рослинності. Розрізняють рівнинні й гірські фізико-географічні країни, що характеризуються властивими їм системами ландшафтної зональності. [4].

 Фізико-географічна провінція — частина зони або підзони на рівнинах, а також гірської країни, що виокремлюється з огляду на неоднорідність геолого-геоморфологічної будови, наявність у її межах низовин і височин, групи гірських хребтів, міжгірних улоговин у горах, віддаленість території від океанів, різний характер трансформації повітряних мас, ступінь континентальності клімату. Також береться до уваги історія розвитку території в антропогені (вплив материкових зледенінь, морських трансгресій, новітніх тектонічних рухів).

Фізико-географічна область - складова фізико-географічної провінції (краю) з огляду на неоднорідність її геолого- геоморфологічної будови, що спричиняє просторову зміну показників водного, теплового і геохімічного балансів, помітні відмінності в характері й перебігові сучасних фізико-географічних процесів, а отже, в структурі ландшафтів. Фізико-географічні області можуть поділятися на підобласті за відмінностями в заляганні корінних і поверхневих порід, особливо антропогенового покриву. Фізико-географічні області й підобласті просторово охоплюють певні види й підвиди ландшафтів. Під час визначення меж фізико-географічних областей зважають на їхню прив'язаність до тектонічних структур, гіпсометричне положення, ступінь розчленованості поверхні, літологічний склад антропогенових відкладів.