Вступ

Усім відомо, що протягом останніх 30-50-ти років інноваційні процеси в країнах - світових лідерах набували дедалі більших масштабів і прискорювалися. А все це тому, що посилення орієнтації господарської діяльності на освоєння новітніх досягнень науки і техніки разом із забезпеченням конкурентних переваг та зміцненням економічних механізмів сприяють значному підвищенню технологічного розвитку як держав в цілому, так і  рівня та якості життя населення. Iсторичний досвід засвідчує, що наука, технології та інновації завжди були ключовим фактором розвитку суспільства. Тільки в сучасний період їх вплив зріс у сотні й тисячі разів, передусім завдяки високому попиту виробничої і споживчої сфер, розвитку підприємництва, прав інтелектуальної власності, глобалізації. 

Розвиток нашої держави, на сьогодні, неможливий без інноваційної роботи у різних галузях. В епоху переходу від постіндустріальної економіки до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, інноваційний шлях розвитку є єдино можливим варіантом, що забезпечує подальший розвиток суспільства в цілому.

Багаторічна практика провідних країнах світу показала, що самі ринкові механізми не здатні забезпечити необхідний ефект розвитку економіки. Без активної регулятивної політики держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. У світі немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання й стимулювання ключових соціально-економічних, у тому числі інноваційних, процесів.

Кожен уряд і президент, що приходять до влади в Україні, проголошують впровадження інновацій як одну із найважливіших стратегічних складових державної ідеології соціально-економічного розвитку країни та основ забезпечення її національної безпеки, що закріплено в законодавчому порядку.

2