Особливості взаємозв’язку та поєднання загальної та спеціальної фізичної підготовки у настільному тенісі
14

На відміну від більшості інших ігрових видів спорту, настільний теніс не вимагає складної організації і матеріально-технічного оснащення: грати в настільний теніс можна як у закритих приміщеннях, так і на повітрі, інвентар доступний, основні правила теж. Тому настільний теніс посів гідне місце у навчальному учнівському середовищі і включений до програми «Фізична культура» як варіативний модуль.                                                                                                                 Також необхідно відзначити, що для проведення як навчально-тренувальних занять, так і змагань з настільного тенісу, зовсім необов’язково мати в розпорядженні великий і сучасний спортивний зал, можуть бути використані приміщення невеликих розмірів, що дає можливість проведення ігор у настільний теніс як у великих коридорах навчальних закладів, так і в інших навчальних приміщеннях школи (шкільні класи, актові зали за відсутності спортивного залу).                                                                                                                              Гравець настільного тенісу весь час перебуває в русі: він завдає різноманітних ударів по м’ячу, виконує ривки, стрибки, багато разів нагинається, щоб підняти м’яч із підлоги, веде напружений психологічний двобій із суперником. В учнів зміцнюються м’язи, посилюється кровообіг, поглиблюється дихання, розвивається швидкість, спритність, витривалість, виробляється окомір, орієнтування, координація руху. Під час тренування можна легко регулювати фізичні та психічні навантаження, кожному учневі визначити для себе ступінь інтенсивності занять та їх тривалість, залежно від підготовленості та стану здоров’я.                                                                                                   1.2.Правила техніки безпеки під час гри в настільний теніс                                                  1. Допускається проведення ігор з ігровим простором при висоті не менше   4м.                                                                                                                                 1.1. Довжиною 12 м і шириною 6 м – для республіканських змагань.              1.2. Довжиною 10, 75 м і шириною 5 м – для обласних змагань.                            1.3. Довжиною 8 м і шириною 4,5 м – для міських та районних змагань.              2. Кожний ігровий майданчик має бути загороджений однотонними бар’єрами темного кольору висотою 75 см.                                                                             2.1. Бар’єр це, як правило, каркас прямокутної форми з легких металевих трубок, обтягнутих тканиною чи м’яким пластиком; каркас не повинен мати гострих кутів; тканина чи пластик мають щільно прилягати до підлоги. Бар’єри повинні бути стійкими, але легко падати від поштовху (для попередження травм гравців). Рекомендована довжина бар’єру – 1,5-2,3.                            3. Освітлення ігрової поверхні має бути рівномірним і складати не менше 600 люкс; освітлення будь-якої іншої частини ігрового майданчика – не менше 400люкс.                                                                                                                      3.1. Якщо використовується декілька ігрових столів, рівень освітлення повинен бути однаковим на кожному з них.                                                                               4. Джерело світла повинно бути розташованим не нижче 4 м від рівня підлоги.                                                                                                                                           

14