Віруси
4

3.Механізм інфікування

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6d/Tobacco_mosaic_virus_structure.png/300px-Tobacco_mosaic_virus_structure.png

Паличкоподібна частинка вірусу тютюнової мозаїки.

Цифрами позначені: (1) РНК-геном вірусу, (2) капсомер, що складається всього з одного протомера, (3) зріла ділянка капсида.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d7/HI-virion.jpg/300px-HI-virion.jpg

Структура віріона неікосаедрного оболонкового вірусу на прикладі ВІЛу.Цифрами позначені: (1) РНК-геном віруса, (2) нуклеокапсид, (3) капсид, (4) білковий матрикс, що підстилає (5) ліпідну мембрану, (6) gp120 — глікопротеїн, з чиєю допомогою відбувається зв'язання віруса з клітинною мембраною, (7) gp41 —                    трансмембранний глікопротеїн. Цифрами 8—11 позначені білки, що входять до складу віріона і необхідні вірусу на ранніх стадіях інфекції: (8) — інтеграза, (9) — зворотна транскриптаза, (10) — Vif, Vpr, Nef и p7, (11) — протеаза.

Умовно процес вірусного інфікування в масштабах однієї клітини можна розбити на декілька етапів, що взаємоперекриваються:                           

  •        Приєднання до клітинної мембрани — так звана адсорбція. Зазвичай для того, щоб віріон адсорбувався на поверхні клітини, вона повинна мати у складі своєї плазматичної мембрани білок (часто глікопротеїн) — рецептор, специфічний для даного віруса. Наявність рецептора нерідко визначає коло господарів даного вірусу, а також його тканинну специфічність.