Практичне значення металів та їх сполук
4

2. Застосування алюмінію та його сполук              Металічний алюміній використовують як відновник при добуванні деяких металів методом алюмотермії, який запропонував у 1865 р. М.М. Бекетов (Росія). Зараз цей метод використовують для одержання хрому, ванадію, марганцю. З металічного алюмінію виготовляють фольгу (пакувальний матеріал), електричні дроти, посуд, “срібну” фарбу.                                                                                                                                            У сплавах з іншими металами алюміній застосовують у машинобудуванні. Сплави алюмінію – легкі і стійкі до дії води та кисню повітря. Найпоширеніші сплави алюмінію – дюралюміній (від назви м. Дерен (Німеччина), де вперше було розпочате його промислове виробництво) – Al–Cu–Mg; силумін – Al–Si. Їх використовують у літакобудуванні.                                                                                                                Алюміній оксид (корунд), який за твердістю поступається алмазу, карборунду (SiC) та ельбору (BN) використовують для виготовлення абразивних матеріалів (шліфувальні круги, наждачний папір). Корунд з домішками іонів металів утворює дорогоцінні камені: сапфір (домішки іонів заліза і титану), рубін (хрому). Зараз налагоджене штучне добування рубінів та сапфірів, які широко використовують у різних галузях техніки (годинники “на 15 каменях”).                                                                      Алюміній гідроксид входить до складу препарату Алмагель (у суміші з магній гідроксидом).                                                                                                                                                                                      Сульфат та гідроксид алюмінію використовують для очистки води. Алюмокалієвий галун KAl(SO4)2∙12H2O використовують при дубленні шкір, фарбуванні тканин.

3. Сполуки феруму               3.1. Сполуки феруму (ІІ)                                                                                                                Найважливіше практичне значення серед сполук феруму (ІІ) мають оксид FeO, гідроксид Fe(OH)2 та солі Fe2+.                                                                                                                              Ферум (ІІ) оксид FeО – чорний порошок, легко окиснюється, виявляє основні властивості. Одержують відновленням Fe2O3:

Fe2O3 + H2 = 2FeO + H2O;                Fe2O3 + CO = 2FeO + CO2.

Одержати FeO безпосередньою взаємодією елементів неможливо.              При розчиненні FeO у кислотах-неокисниках утворюються солі Fe2+:

FeO + 2HCl = FeCl2 + H2O.

Ферум (ІІ) гідроксид Fe(ОН)2 – утворюється у вигляді білого осаду або пластівців при дії лугів на солі Fe2+:

FeSO4 + 2NaOH = Fe(OH)2↓ + Na2SO4.