– дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
– сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;
– погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;
– забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.
Кредитоспроможність класифікують за різними ознаками, головні із них наступні [15]:
- За строком запозичення коштів:
– комерційна(короткострокова) кредитоспроможність;
– інвестиційна(довгострокова) кредитоспроможність.
- За регіональною приналежністю позичальника:
– кредитоспроможність національного позичальника;
– кредитоспроможність іноземного позичальника.
- За масштабом діяльності:
– кредитоспроможність великого позичальника;
– кредитоспроможність середнього позичальника;
– кредитоспроможність малого позичальника.
- За сферою діяльності позичальника:
– кредитоспроможність виробничого підприємства;
– кредитоспроможність підприємства працюючого у сфері торгівлі і послуг;
– кредитоспроможність фінансової організації.
Метою управління кредитоспроможністю є забезпечення такого її рівня,